Сьогодні у проєкті #ВідвертаРозмова_з директоркою департаменту з питань поводження з відходами Львівської міської ради Оксаною Кошак.
Давайте для початку поговоримо про роботу департаменту, який ви нещодавно очолили. Яка його основна місія?
Я би дуже хотіла, щоб департамент організував активну роботу поводження з відходами в місті, взяв це все на себе і відповідав за результати цієї роботи. Ми сьогодні варимося в рутині, однак великих стратегічних речей не вносимо назовні. І, напевно, якщо запитати пересічного мешканця, з чим у нього асоціюється проблема сміття, чи знає він, яка у Львові стратегія поводження з відходами, то, скоріш за все, крім сміттєпереробного заводу, ми нічого і не почуємо. Я хочу, щоб мешканці знали, що стратегія міста - зменшити продукування відходів, якнайбільше їх переробляти та якнайменше захоронювати на полігонах. Ось до цього ми й будемо прагнути.
Це весь комплекс дій: сортування, вивезення, перероблення й захоронення ТПВ. Але, переконана, все починається від побудови еко-свідомої культури в сім’ях, дитячих садках, школах і цим також ми будемо займатися.
На вашу думки, пересічні львів’яни готові до такої стратегії? Вони готові відповідально сортувати сміття?
Так. Я переконана, що львів'яни абсолютно готові. Вони лише вимагають розвиненої інфраструктури й розуміння, що далі відбувається з тим сміттям.
Тобто у нас працює думка “не буду сортувати”, бо воно однаково йде "в одну купу"…..?
На жаль, так. Люди вважають, що їхні зусилля марні.
Але якісне управління відсортованими відходами значно збільшить логістику та витрати. Чи не почнеться в людей невдоволення, мовляв: “я сортую, ще й плачу дорожче”?
Звичайно, ми всі хочемо, щоби для нас це було дешевше, ніж захоронення, але в цілому світі цього немає. Переробити сировину - це додаткові витрати та ресурси. Вважаю, першочергово місто повинне забезпечити належну інфраструктуру для роздільного збору відсортованої вторсировини та забезпечити максимальну прозорість у роботі. Щоб містяни, які докладають своїх зусиль, мали розуміння, що відбувається далі,були певні, що на вулиці відсортоване сміття забрав окремий сміттєвоз, перевізник відвіз його на переробне підприємство і це все працює.
Зазначу, захоронення відходів у Львові не обходиться дешево. Адже доплати з міського бюджету на перевезення сміття на полігони - це все одно кошти громадян. На сьогодні ми оцінили, що перероблення відходів у Львові буде дешевшим, ніж звичне їх захоронення на полігонах.
Ми маємо зацікавити та мотивувати людей, тож будемо шукати можливості, аби львів’яни сортували сміття і ці відходи перероблялися, а не приносили шкоди потрапляючи на сміттєзвалища, негативно впливаючи на екологію та наше здоров’я.
А які можливі системи мотивації та заохочення?
Передусім люди повинні знати, що з розсортованого ними сміття вийшла якась нова річ. Відповідно, мотивація на кшталт: “я роблю щось класне, і не чиню шкоди довкіллю” сьогодні дуже добре працює, адже у нас доволі еко-свідоме населення.
І друге, до прикладу, як ми зараз працюємо з роздільним збором органіки, коли запроваджено пільгові тарифи на перероблення, щоб людям було фінансово цікавіше увійти та звикнути до цієї системи.
Насправді сортування та перероблення відходів - це не ноу-хау, яке тільки з’явилось у світі. Це ціла культура, яка є в цивілізованих країнах, які дбають про довкілля. Це досвід Європи. Єдине, що нам на сьогодні заважає реалізовувати ці програми й бути успішними, - це відсутність відповідного законодавства. Ми досі живемо радянськими нормами та правилами, коли масово все захоронювали на сміттєзвалищах і це було нормально.
Але ж у нас приймали відповідні закони, зокрема, і про обов’язковість сортування?
Так, є закон. Але є жорстока правда життя, яка стосується різних напрямків діяльності в нашій країни. Ми можемо мати ідеальні закони, класні вимоги та норми, проте на етапі контролю у нас усе нівелюють. Наразі не працює система покарання та запобігання порушенням. Тож маємо те, що маємо.
Є люди, які розуміють, що ніхто нічого за порушення їм не зробить. І це сумно. Тому, якщо прописуємо якусь норму, необхідно одразу чітко розуміти, які інстанції будуть контролювати дотримання цього законодавства.
Як ви знаєте, ми зараз плануємо, щоб у Львові був створений (і він вже десь частково розпочав свою роботу) екопатруль. Ми плануємо уповноважити його саме питаннями контролю, але звісно, що його діяльність не може суперечити нормам законодавства.
Чи не стане стратегія поводження з відходами ще одним нереалізованим “класним проєктом”, яких, на жаль, у нас є багато? Чи є якісь конкретні дати та терміни?
Я думаю, коли ми зустрінемось за місяць, то зможу більш предметно розповісти про етапи, дедлайни та дорожні карти. На сьогодні моє головне завдання - це зрозуміти, що, де і як відбувається, та які ми маємо можливості чи ризики. Зараз у мене є розуміння та повна підтримка в тому, що зміни в управлінні відходами потрібно робити.
Я дуже не люблю робити те, що не приведе до якісного результату. І якщо працюємо, то працюємо якісно, аби був належний ефект. Наразі минуло занадто мало часу (після призначення на посаду, - ред.) аби розписати все так, як потрібно, враховуючи усі ризики і можливості міста.
Хотів ще згадати вашу спробу попрацювати в Києві. Що пішло не так? (В 2020 році була виконувачкою обов’язків директора КП “Київська міська лікарня ветеринарної медицини”, - ред).
Для того, щоб бути ефективним та успішно працювати в комунальній структурі, надзвичайно важливо мати політичну підтримку керівництва та хоча б мінімальну підтримку громади. І коли тобі гарантують цю підтримку, ти йдеш, працюєш, розумієш доцільність запровадження певних важливих реформ, але тебе ставлять в рамки, при яких стару систему не можна реформувати, то на такому етапі виявилося правильніше відмовитися від цієї ідеї і дочекатись, щоб місто дозріло до розуміння необхідних змін.
Мені сумно, що на сьогодні Київ запрошує на круглі столи представників з Харкова, де до 90% тварин присипляють. І таке відчуття, що вони вагаються, яким шляхом їм іти далі. Але Київ - це столиця, нехай вони самі вирішують. Я однозначно буду підтримувати гуманний шлях, адже від теми тварин не відходжу. Я сповідую у своїй роботі чесність та прозорість, для мене це дуже важливо. І якщо мені забороняють користуватись такими методами, то я не буду виконувати таку роботу.
Як на мене, то Київ і Львів - це два різних світогляди. У Львові, якщо в тебе є хороші ідеї, якщо ти чесний, результативний, якщо ти бачиш методики поліпшення ситуації, то ти приходиш, про це розповідаєш і тобі довіряють це виконувати. У Києві такого немає, там більш “ручне” управління. Ти можеш бачити, як щось виконувати правильно, але тобі кажуть: “Ні. Цього не роби, цього не чіпай, з журналістами не спілкуйся”. Як на мене, влада має не так працювати. Львів більш відкритий.
Не було бажання повернутися після Києва на попереднє місце - до ЛКП “Лев”?
Ні. Робота в ЛКП “ЛЕВ”, як мені здається, була найважчою з усіх моїх робіт. І думаю, що більше такого важкого підприємства не буде. Це дуже емоційне підприємство. Я там побачила дуже багато різних випадків того, як люди поводяться з тваринами. Я точно не буду ніколи припиняти роботу у сфері захисту тварин. Це беззахисні створіння, яких у нашій країні абсолютно ніхто не може захистити.
Але насправді мені цікаво працювати з прогресивними викликами. Я хочу себе розвивати, працювати з іншими напрямками, які можна зробити ефективними. Назад дороги немає, але я завжди йду поруч із ЛКП “Лев” і намагаюся їм допомагати.
У політику не планували податись?
У мене було декілька пропозицій. Але я не готова багато говорити. Я більше люблю працювати й демонструвати конкретні результати. На цьому етапі я хочу показати, що можу змінювати напрямки та допомагати місту реальними справами.
А скільки треба часу, щоб можна було показати людям реальні справи?
Точно не менше, ніж рік. Зазвичай говорять, що коли ти прийшов і щось очолив, то перші півтора року - це успіхи попереднього керівника. Тільки за півтора року буде видно, чи ти чогось вартий. Можливо, це занадто великий люфт, але і виклики переді мною немалі. Хоча і в перші місяці можна робити висновки, чи правильний напрямок взяла людина на посаді.
