Тисячі мешканців Західної України їдуть на заробітки до Польщі за сприяння посередників-спекулянтів. Кореспондент «Гал-інфо» переконався у цьому на власному досвіді, зайнявши чергу під польським консульством ...
Вартові прилипали
Біля цієї будівлі життя кипить в будь-який час доби. Щоб потрапити на прийом до Генерального консульства Польщі у Львові (на вулицю Івана Франка, 110), багато «прохачів» займають чергу вночі – напередодні дня подаyyz документів. Найбезталанніші простоюють під дипломатичним представництвом по кілька діб (ночують в автомобілях, автобусах, у сусідніх сквериках на лавочках).
... До польському консульству я під'їхав близько 11.00 ранку в п'ятницю. Не встиг вийти з маршрутного таксі, як мене обліпили кілька молодих жінок. Двоє з них, нічого не кажучи, сунули мені в руки саморобні візитки і поспішно відійшли вбік. Третя «прилипала», назвавшись Оксаною, почала відкрито рекламувати свої послуги: «Можу вам запропонувати всі види віз за найнижчі розцінки. Робочі і шенгенські візи. Оформлення – в найкоротші терміни».
Все це – за кілька десятків метрів від головного входу до консульства. На очах чергових міліціонерів.
Подвійна каторга
У черзі, щоб подати документи, нудитися близько півтисячі людей. Більшість – молоді чоловіки і жінки. У багатьох сумний стомлений вигляд.
Зайнявши своє місце в черзі, знайомлюся з 35-річним Степаном, мешканцем Івано-Франковсковской області. Дізнаюся, що він і кілька його односельчан приїхали до Львова, щоб оформити робочі візи. Під консульством вони «чергують» вже другу добу.
– Ми приїхали о третій годині ночі і записалися під 165 номером, – розповідає Степан. – Зраділи, сподівалися до 10-11 годин ранку зайти в посольство і gjдати всі документи. Проте вранці з'явилися якісь нові списки, і ми дізналися, що наш номер вже 355. Пізніше з'ясувалося, що близько 200 перших місць «забронювали» місцеві посередники-спекулянти. Щоб потім продавати таким? як ми - за 250-300 гривень.
– Більшість людей, які стоять сьогодні під посольством, зібралися до Польщі на сезонні заробітки, – долучилась до нашої розмови односелець Степана Микола. – Ми вже третій рік поспіль їдемо на збір полуниці. Робота ця дуже важка – з чотирьох ранку до восьмої вечора. Цілий день на колінах, сонце пече, спина болить. Ще й кошик потрібно стерегти, тому що «свої» ж можуть вкрасти. Я це кажу до того, що держава нас, по суті, виштовхує на каторгу. Але перед цим ми ще повинні відбути «каторгу» тут, під посольством, де спритні ділки відбирають у нас останні копійки. За місця в черзі, медстраховки, оформлення віз.
Одкровення ділка-посередника
Страховому агенту Андрію (так він відрекомендувався) на вигляд 35-38 років. Чергу він обходить, «сиплячи» жартами. Частіше за інших повторює фразу: «Чай, кава, капучіно, візи ... чай, кава, капучіно, візи ...
... Представляюся працівником сфери торгівлі. Пояснюю, що хочу поїхати до Німеччини за автомобілем.
– Тоді треба відкривати одноразову шенгенську візу, – відповідає. – У мене це коштує 250 доларів. Дешевше тут не знайти. Ви не будете ні здавати документи, ні забирати. Все, що від вас вимагається це передати мені свій закордонний паспорт, копію українського паспорта і 100 доларів передоплати. Віза буде готова через два тижні. Тільки тоді заплатите всю суму.
Уважно слухаю і роблю вигляд, що у візах розбираюся мало. Обурююсь високою ціною.
– Одноразова шенгенська віза видається, на термін від 10 до 14 днів, – терпляче «розжовує» Андрій. – А розцінки такі, що доводиться готувати цілий пакет документів. Підтверджувати, що ви займаєтеся підприємницькою діяльністю. Робити запрошення з польського боку.
Кажу, що для мене це занадто дорого. Питаю, чи є якісь інші варіанти виїхати, щоб купити авто.
– Якщо у вас є людина, яка зможе перегнати машину з Німеччини до Польщі, тоді відкривайте робочу візу. Ц польська національна віза, –радить «шенген-бізнесмен». – Сьогодні так роблять дуже багато. Вам це обійдеться набагато дешевше. Я за таку візу беру 100 доларів (плюс вам ще потрібно буде заплатити офіційну ціну - 33 євро). В інших посередників, що тут крутяться, ціни на 10-20 доларів більші.
– А якщо робочу візу робити самому - скільки тоді треба заплатити? - цікавлюся.
– Ті, хто обходяться без наших послуг, мають запрошення від польської сторони, – починає пояснювати Андрій. – Зазвичай, так роблять заробітчани зі стажем. Багато хто з них виїжджають до Польщі на «насиджені» місця – на запрошення роботодавців, у яких вони працювали раніше. Є й такі, які запрошення купують. Один з найпростіших варіантів – за допомогою інтернету. Там таких пропозицій безліч. Досить просто роздобути запрошення і через водіїв рейсових автобусів, що курсують між польськими та українськими містами.
– А тепер давайте порахуємо, – резюмує Андрій. – У середньому запрошення коштує 200-300 гривень. Крім цього, 125 гривень доведеться заплатити за анкету і страховку. Тож чи не простіше заплатити на пару сотень більше посереднику, який все зробить за вас, і не мучитися? Не вистоювати довжелезні черги ...
– А скільки тут вас таких «помічників»? – обережно цікавлюся в ділка.
– Під консульством працює близько 50 осіб. Багато хто під виглядом страхових агентів. Це для того, щоб менше ганяла міліція. Даремно тут ми не стоїмо. Половина заробітчан, що отримують робочі візи в Польщу, скористалися нашими послугами.
Після останньої фрази Андрій затинається, кидає на мене уважний погляд, потім дивиться на годинник і переходить на діловій тон.
– Ну то що надумали? Візу відкривати будемо? ...
Віктор Гай. Фото www.ukurier.gov.ua
