Війна – це явище, з яким незалежна Україна раніше не зіштовхувалася. Агресія Росії принесла чимало випробувань, втрат і скалічених життів. Фізичні травми наших захисників лікують, але про поранені душі бійців практично не дбають. Держава не зробила практично нічого для того, щоб забезпечити психологічну реабілітацію бійців АТО. Посттравматичний стан, як стверджують психологи, це таке ж поранення, але ніхто не зважає на те, що душевну рану загоїти дуже складно.
Майже рік часу у Львові силами волонтерів та небайдужих громадян лікують душі бійців у реабілітаційному центрі при лікарні на вул. Кульпарківській. Не залишаються осторонь дружини бійців АТО. Їх згуртувала громадська активістка, викладач Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України Ірина Кіянка.
Як розповіла вона в коментарі Гал-інфо, активно почали працювати на Кульпарківській з кінця грудня.
«Нас скерували туди з Військового госпіталю, де ми працювали ще з кінця липня, коли був наплив поранених із Зеленопілля, а потім і з Іловайська. Тоді доводилося купувати білизну, памперси, пеленки. Усього цього бракувало, адже саме тоді тривали запеклі бої на Донбасі. Систематично намагалися відвідувати поранених бійців, носили їжу та книжки. У такі моменти розумієш, як же мало ти можеш зробити для цих людей, а дуже хочеться більшого. Нам дуже сприяв заступник начальника центру з роботи з особовим складом Військового госпіталю підполковник Іван Держило. Я зі свого боку залучила студентів, які відгукнулися на мій заклик. Ми так організували роботу групи, щоб встигати відвідувати усі відділення, де лежали поранені. Наші викладачі самі готували страви для бійців. На свято Миколая нам сказали, що є багато хлопців, які перебувають у реабілітаційному центрі в лікарні на Кульпарківській. Нас попросили, щоб ми почали ходили туди, бо в госпіталя на той час вже була надійна велика опіка, а там працювали лише волонтерська група «Білі берети», - розповіла Ірина Кіянка.
Як розповіла Ірина Кіянка, тоді ж до їхньої волонтерської роботи приєдналася Уляна Дорош, дружина загиблого бійця батальйону «Львів» Тараса Дороша.
«Ми разом із нею згуртували дружин бійців АТО і створили громадську організацію «Гармата». Мені було б дуже важко без Уляни, вона дуже мені допомогає. З нами працює також Юля Захарчук. Вона дуже активна і багато робить для хлопців, і тепер нам вдається добре координувати свою роботу. Особливо вдячна депутату Львівської обласної ради Івану Бокалу, який з перших днів і до сьогодні допомагає бійцям у військовому госпіталі та реабілітаційному центрі на Кульпарківській», - розповіла вона.
Тоді ж у грудні, за словами Ірини Кіянки, вони разом із Уляною Дорош поїхали на Кульпарківську.
«Там, окрім медикаментів, потрібно було простої людської розмови, адже люди перебувають у посттравматичному стані. Вперше це було дуже важко, бо ти потрапляєш в специфічну сферу, де є проблеми із психосоматикою, але, дякуючи координатору ГО «Білі берети» Андрію Посікірі, вже зроблено дуже багато. На сьогодні черй той центр вже пройшло близько 400 бійців. А через руки наших волонтерів пройшло близько сотні людей», - зазначила вона.
За її словами, специфіка цього лікувального закладу не надто сприяла подоланню посттравматичного стану, адже в лікарні на вихідні немає харчування взагалі, а бійців персонал залишає практично напризволяще. Бувало таке, що вони навіть не мали, як розігріти собі їжу.
«Ми організували волонтерське чергування, була залучена церковна громада з Рудного. Найактивніше було на Великдень. Ми робили для них забави. Бійці звикли до спілкування і хотіли, щоб до них приходили частіше. Ми зрозуміли, що з цими людьми потрібно більше говорити, потрібно залучати їх до роботи, показувати їхню значущість в суспільстві. Разом ми з ними посадили там квіти, робили пікнік. Там лікуються бійці з різних куточків України. З Львівщини дуже мало, переважно центральна та східна Україна, а тому у них тут не було рідних, які могли б до них навідатись. Ми до них звикли і ще й досі листуємось. Пішов процес повернення до людського спілкування, до суспільства. Про що вони говорять? Бійці просто хочуть спілкування про побутові речі і людські стосунки. Вони усвідомлюють, що життя триває, хоч повертатися до нормального стану дуже складно», - зазначила Ірина Кіянка.
Вона зазначила, що деякі із бійців, які пройшли лікування у реабілітаційному центрі на Кульпаркові повернулися в АТО, але підтримують зв’язок із волонтерами.
«Люди повинні зрозуміти, що ті бійці, які були в реабілітаційному центрі на Кульпарківській, такі ж, як і інші люди. Вони нічим не відрізняються. Перший раз коли поїхали, то побачили, що вони - це щирі люди із раненими душами, які потребують опіки та турботи. Я не бачу в їхніх очах агресії чи образ. Вони такі ж, як і усі. Ми ніколи не приносили і не принесемо туди алкоголю. Це принципово, бо ми не маємо право дозволяти їм заливати душевні рани алкоголем», - зазначила Ірина Кіянка.
Дивує волонтерку позиція держави, адже на харчування цим бійцям в реабілітаційному центрі виділяють лише 10 грн в день.
«Якщо у військовому госпіталі 50 грн, то чому цим дають тільки 10 грн? Найтрагічніше, що так не лише бійців харчуються, але й усі пацієнти цієї лікарні. Це знущання людей», - зауважила Ірина Кіянка.
В коментарі Гал-інфо координатор ГО «Білі берети» Андрій Посікіра розповів, що за 9 місяців стараннями волонтерів і небайдужих людей в колись аварійному приміщенні клубу пацієнтів в лікарні на Кульпаркові вдалося організувати та обладнати реабілітаційний спортзал.
«Бійці з радістю його відвідують. Фізичні навантаження допомагають їм покращити самопочуття. Вони грають в настільний теніс, займаються на тренажерах. На нашій сторінці в соціальній мережі Фейсбук ми постійно звітуємо про отримані кошти. Ми з волонтерами організували для бійців щоденне харчування, забезпечуємо їх медикаментами, їздимо з ними на концерти, намагаємося повернути їх до нормального життя. Бійці реагують на це позитивно, більше того, вони приймали участь у ремонті та облаштуванні залу. Вони роблять це із задоволенням для себе та своїх товаришів», - сказав Андрій Посікіра.
На запитання, як допомагає їм держава, він відповів: «Як допомагає? Держава виділяє їм 2 грн на лікування в день і 10 грн на триразове харчування. Нічого не міняється. Скільки ми не писали запитів та звернень і до нардепів, і у департаменти Львівської ОДА, але нічого не змінилось».
За його словами, через реабілітаційний центр на Кульпаркові пройшло більше 400 бійців АТО. Бувало й таке, що одночасно там перебувало 100 бійців. Наразі там проходять реабілітацію 10 бійців. Їхніми пораненими на війні душами надалі продовжують опікуюватись волонтери.
Анна Новик.
