В Україні вже п’ять років триває російсько-українська війна. Суспільство зіштовхнулося із явищем, яке до цього ігнорували — посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Кажуть, що усі солдати, які пройшли війну і повернулися додому, переживають цей стан і борються з його наслідками. Чи так це насправді?
Гал-інфо поспілкувалося із завідувачем Львівського міського психотерапевтичного центру 5-ї міської клінічної поліклініки Львова, членом Європейської асоціації психотерапії (EAP), Української спілки психотерапевтів (УСП) та заступник голови Українського лікарського товариства у Львові, психотерапевтом Мироном Островським.
Незважаючи на свій колосальний психотерапевтичний досвід, вперше із такого роду травмами він зіштовхнувся перебуваючи на Майдані.
"У наметі на Майдані, маючи медичну освіту, я виконував роль фельдшера. Мені доводилося надавати першу медичну допомогу майданівцям. Коли там дізналися, що я психотерапевт, то запропонували допомагати і у цьому напрямку", — сказав він.
За словами Мирона Островського, він почав активно цікавитися цією тематикою і прослухав тренінги Оксани Наконечної, яка ділилася своїм досвідом. Саме це, за словами лікаря, допомогло йому зорієнтуватися.
"Я професійний психотерапевт, але ми говоримо про травмотерапію. Вона націлена на те, щоб зібрати психіку та повернути її на місце, адже внаслідок отриманого стресу вона розкидана. Мушу зізнатися, що до 2013 року я не був готовим до травмотерапії", — сказав Мирон Островський.
"Докторе, що зі мною?"
З 2015 року Мирон Островський почав працювати з бійцями АТО. Він розповів, що у Львівському військовому госпіталі було відсутнє стаціонарне психіатричне відділення, тому на момент, коли розпочалася війна, усіх госпіталізовували у Львівську обласну клінічну психіатричну лікарню на вул. Кульпарківській.
Вже там Мирон Островський допомагав провадити групу бійців – близько 30-40 хлопців.
"Так я отримав перший досвід такої роботи. Згодом волонтерка Мар’яна Салашник від Новояворівської волонтерської організації надсилала до мене групу з близько 20 осіб. З ними я працював індивідуально. Інколи ми влаштовували групову терапію, але це були не великі групи до п’яти людей", — сказав Мирон Островський.
Він наголосив, що до нього не потрапляли ті, хто негативно ставились до терапії.
"До мене приходили добровільно ті, хто знав чому вони йдуть. У всіх хлопців були питання стосовно того, що відбувається із ними. Він відчуває себе здоровим, але й відчуває зміни у собі, які не може пояснити. Так, фізично він здоровий. У мене запитували: "Доктор, що це таке? Що зі мною?". Найперше мені потрібно було донести: ти не винен у тому, що трапилося. Пережитий стрес закладений на рівні примітивної нервової системи, на рівні рефлексів та інстинктів. Тому це не піддається до усвідомлення, тому воно проявляється під час снів, під час сприйняття запаху, чи звуку", — розповів Мирон Островський.
За його словами, половина із тих бійців, з ким йому довелося працювати, після терапії повернулися на фронт.
"Я працював із десантниками. Вони були справжніми бійцями, але й їм доводилося потрапляти у патову ситуацію, коли нема куди подітися. У важкий момент людський організм намагається врятувати психіку, створює тимчасову амнезію. Людина не пам’ятає наскільки це страшно. Коли ворог оточує, а ти не можеш ні нападати, ні втікати. Це патова ситуація і єдине що ти можеш — це відімкнути організм, щоб стрес не вилився у гіпертонічний криз чи інші наслідки. Тому з пам’яті стираються негативні спогади. Однак, коли з’являються тригери, людина, яка пережила стрес може відчувати пришвидшене дихання, тахікардію, тремор, пітливість і спогади повертаються", —розповів психіатр.
ПТСР
Що таке ПТСР? Усі ми неодноразово чули про це явище. У суспільстві це сприймається, як загроза оточуючим. Довкола нього багато міфів. Мирон Островський пояснив, як виникає посттравматичний стресовий розлад і що з ним робити.
"Людина переживає сильний стрес. Вона опинилася у ситуації, із якої немає виходу. У цей момент вона не може ні збуджуватися, ні лякатись. Це важкий надкризовий стан, коли зашкалює весь рівень гормонів кортизолу і адреналіну. Організм, щоб врятувати себе, відключається. У цей момент свідомість, кора головного мозку, тимчасово відмикається. Але підсвідомість, весь первинний мозок, продовжує працювати для збереження організму, для підтримання температурної реакції, дихання, тощо. Уся отримана інформація із навколишнього середовища зберігається через чутливі аналізатори: нюхові, слухові, зорові. Відтак організм отримує інформацію, але вона не є синтезована та інтегрована. Ця інформація розділена. Усі відчуття сприймаються окремо, неусвідомлено. Все це записується в імпліцитній прихованій пам’яті.
Згодом отримані у цей момент картинки перетворюються на флешбеки та нічні кошмари. Однак, усе це йде у зв’язці із стресовими емоціями – страхом, розпачем, гнівом. Через амнезію нема інтегрованого усвідомлення того, що відбувається", — пояснив Мирон Островський.
За його словами, все це триває секунди, але має тривалі наслідки.
Він пояснив, що посттравматичний стресовий стан може тривати до місяця – це гостра реакція на стрес. Від місяця до трьох місяців триває посттравматичний стресовий розлад. Вже від трьох до шести місяців триває адаптаційна реакція.
"Якщо вчасно не залагодити стрес і ПТСР — це перетворюється на депресивні, емоційні та поведінкові порушення", — сказав лікар.
Він зазначив, що гостра реакція характеризується станом заціпеніння, неконтактності, аменції (затьмарення свідомості).
Натомість ПТСР має низку основних симптомів:
- флешбеки — епізодичні прояви страху викликані реакцією на світло, запах, звук, вібрацію, тощо;
- нічні кошмари;
- вегетативні реакції, які проявляються самовільно та безпричинно. Це пришвидшене серцебиття і дихання, тремор, пітливість. Це може проявлятися навіть під час сну;
- амнезія, коли людина не можна пригадати сам епізод травми.
Не можна ігнорувати!
За словами психотерапевта ПТСР не можна ігнорувати. Чим швидше людна отримає фахову допомогу, тим краще. Навіть в стані гострої реакції, якщо надати допомогу, це вбереже від наслідків.
"Якщо не допомагати, то все це залишається в імпліцитній пам’яті. Патогенетичний механізм розвивається у структурі первинного, архаїчного мозку. Колись наші предки називали це "застрахом" і любили ходити з цим до ворожок", — зазначив Мирон Островський.
Він наголосив, що з людиною, яка пережила стресовий розлад, варто працювати та виводити із цього стану за допомогою певних технік.
"Потрібно пояснити, що стан заціпеніння в момент небезпеки – це не свідчення боягузтва чи слабкості. Це просто здорова реакція організму у патовій ситуації", — сказав лікар.
Він наголосив, що 17% військових підлягають посттравматичному стресу.
"Звісно, що не усі бійці отримують посттравматичний стресовий розлад. У кожної людини своя специфіка організму та психіки і про це варто пам’ятати. ПТСР потрібно провадити і не дати перейти у стадію адаптації", — наголосив психотерапевт.
Він додав, що не лише військовослужбовці можуть отримати ПТСР. Це стосується будь-кого, хто пережив надкризовий стан. Це і жертви зґвалтування, жертви ДТП. Отримати ПТСР можна, навіть застрягши у ліфті.
Не усі бійці страждають ПТСР
"Варто розуміти, що окрім ПТСР є ще коморбідні стани. Пригадаймо початок війни. Як формувалася наша армія, яка до цього була повністю зруйнована? Армія фактично сформувалася із добровольців. Медкомісії особливо не освідчували чоловіків, які приходили у військкомат добровольцями. На Майдані формувалися сотні, які йшли на війну. Саме тому й посипалася коморбідна симптоматика", — зауважив лікар.
Натомість, за його словами, ПТСР трапляється не так часто.
"Такі проблеми, як алкоголізм, латентний психоз, депресії, неврози – все це було і до війни. Просто в результаті пережитого на фронті ці речі можуть загострюватися. Не завжди все варто списувати на ПТСР", — зазначив психотерапевт.
Підступність алкоголю
"Я категорично не рекомендую своїм пацієнтам вживати алкоголь. Небезпека його полягає у тому, що він може викликати парадоксальні реакції і підсилює їх. Без сумніву алкоголь потрібно заміняти антидепресантами", — сказав Мирон Островський.
Він також наголосив, що алкоголь дає певну релаксацію, але згодом інтоксикація і після похмільний синдром створює ще більш мозаїчні реакції, посилює депресивність і непередбачувану дію нервової системи.
ПТСР – не значить самогубство
Як розповів Мирон Островський, Всесвітня організація охорони здоров’я підрахувала, що депресія витісняє туберкульоз і виходить на третє місце серед хвороб. Близько 200 млн людей у світі страждає на депресію, тобто 3% населення планети.
Однак, він наголосив, що серед психічних розладів депресія займає 30%. Із них – 22% суїцидантів.
"Суїцид – це не обов'язково наслідок посттравматичного стресового розладу. Люди, які страждають на ПТСР, навпаки хочуть жити і не завдаватимуть шкоди собі та тим, хто їх оточує. Суїцид більш вірогідний при психозі, алкоголізмі і при депресії. Але їх також не обов’язково має спровокувати ПТСР.
Ми говоримо про людину із здоровою психікою, яка потрапила в певні умови і отримала ПТСР. І не залежно чи це боєць на фронті, чи жінка, яка стала жертвою зґвалтування. Аби ситуація дійшла до суїциду потрібно вже мати порушену психіку: латентний психоз, депресію, алкоголізм чи інші порушення. Звичайно, що у випадку запущеності та, як наслідок, важкої депресії можуть бути різні реакції", — сказав Мирон Островський.
Як реагувати рідним?
"Найперше – родина має підтримувати. Якщо сім’я не справляється, чи замало роботи психолога, психотерапевта або психіатра, варто ініціювати, аби людина з ПТСР включалася у активну громадську діяльність. Вона має почати спілкуватися з людьми, має відчувати себе частиною громади. Треба зробити так, щоб людина відчувала себе потрібним, проявляла свою громадянську позицію", — сказав Мирон Островський.
Він наголосив, що ПТСР у суспільстві не повинен сприйматися як вирок. Люди мають припинити обходити ветеранів стороною і з острахом дивитися на них.
"Ці люди – герої! І про це завжди потрібно пам’ятати", — сказав Мирон Островський.
