Новий 2016 рік стане високосним не тільки для усіх жителів планети, а й буде «високосним» для усіх олімпійців. У серпні цього року знову станемо свідками головних змагань чотириріччя – Олімпіади в Ріо-де-Жанейро. Хто б що не говорив, але Львівщина має «своїх» фаворитів на поїздку до Бразилії та «свої» види спорту, на які ми розраховуємо значно більше, аніж на всі інші. Одна з наших головних надій – жіноча команда з фехтування на шпагах.
Кореспондент Гал-інфо поспілкувався з її лідером, олімпійською чемпіонкою Лондона в особистих змаганнях Яною Шемякіною. До слова, титуловану львівську спортсменку довелося вітати не тільки з Новим роком та Різдвом Христовим, а ще з Днем народження. 5 січня олімпійській чемпіонці зі Львова виповнилося 30.
Яно, прийми найщиріші вітання з усіма святами. Великих перемог тобі у спорті та житті. З приходом Нового року чи багато уже думаєш про майбутню Олімпіаду у Бразилії?
Дякую. Думок вистачає. От нещодавно спіймала себе на думці, що було б прекрасно, якби на Олімпіаду в Ріо-де-Жанейро потрапляли автоматично чемпіони попередніх Олімпіад (сміється). На жаль, такого немає. Зараз настав той момент, коли усі спортсмени перебувають в рівних умовах, немає олімпійських чемпіонів, усе швидко забувається. Перш за все, хотілося б потрапити на Олімпіаду в Ріо, і щоб олімпійські ліцензії виборола наша команда. Це найголовніше. Якщо щось не вийде в особистих змаганнях, то є шанс, що все можна виправити у командних змаганнях. Так само на Олімпіаді. Якщо щось у тебе не так складеться в особистих змаганнях, можна виправитися уже у командній боротьбі.
Як відбувається відбір на Олімпіаду в Бразилію?
Відбір на Олімпіаду відбувається з квітня 2015 по квітень 2016 року. Протягом цього періоду є дванадцять змагань, серед яких чемпіонат світу та Європи. Як і в особистих, так і командних змаганнях потрібно виступати добре та набирати очки. В особистому заліку наразі перебуваю на 26 місці, але є ще чотири змагання, де можна набрати очки і покращити свої позиції. В командних змаганнях ситуація у нас трішки краща. У світі ми наразі на сьомому місці, а на Олімпіаду виходить вісім команд. Попереду ще будуть два командні змагання, на яких нам потрібно втримати свої позиції або їх покращити. Перші з них будуть у Барселоні 22 січня, інші командні змагання відбудуться у лютому. Щодо особистих змагань, то до квітня буде ще чотири старти.
Якщо відверто, то своїм місцем у рейтингу я не задоволена. Зараз виступаю не так, як би цього хотілося. Хоч у рейтингу далеко зараз, але потрібно вірити у себе і не здаватися. З тренерами зараз активно працюємо над тим, щоб покращити свої позиції.
До речі, ти тривалий час уже живеш у Києві і тренуєшся під керівництвом свого нового тренера та чоловіка Олега Лопатенка.
Працюємо в парі: мій тренер та чоловік Олег Лопатенко та Андрій Орликовський. Переїхати в Київ і змінити тренера – великий стрес. Попри це, зі стресом впоралась. Андрій Орликовський мене добре знає, він зробив з мене олімпійську чемпіонку. Завжди йому буду вдячна. Він мені допомагав і матеріально, коли навіть не було грошей на виїзди. Цього не забуду ніколи. Він знає мене досконало. Він дуже добре знає мою психологію та ще й психологію жінок. З чоловіком працювати важче, оскільки ми бачимось вдома, в залі, і він є емоційним. Незважаючи на це, зараз мене тренують і терплять обоє тренерів. Сподіваюсь, це дасть хороший результат.
Яно, як довго плануєш фехтувати? Пригадалося, що після Олімпіади в Лондоні ти взяла перерву більш, ніж на півроку, після чого знову повернулася до тренувань.
Було таке. Якщо відверто, то хочу фехтувати максимально довго. Коли настане цей момент, з фехтування піду. Завжди хотіла працювати у сфері спорту. Не виключаю тренерську діяльність, але не завжди хороший спортсмен стає хорошим тренером. Якщо говорити про тренерство, то хотіла б почати усе спочатку: набрати маленьких дітей і шукати у них таланти. Зі сформованими спортсменами працювати не так цікаво, адже їх готували інші люди. Андрій Орликовський мене вів спочатку і до олімпу. Моя мрія – знайти талановитих дітей. Головне, щоб вони в житті стали особистостями, а чемпіонами стануть одиниці.
Яно, як змінилося твоє життя після тріумфу на Олімпіаді у Лондоні?
Можу сказати, що воно змінилося. Якщо досягаєш ту мети, до якої йшов, ставиш нову перед собою. Звісно, хочеться знову досягнути високих результатів на Олімпіаді. Першу Олімпіаду у Пекіні я провалила, програвши у першому поєдинку, зате Олімпіада у Лондоні компенсувала все. Після цього успіху до тебе у спорті уже інше ставлення, тебе усі знають і як до суперниці ставляться по-іншому. Усі у тебе хочуть перемогти, це життєво і по-спортивному. У Пекіні була мрія виграти, але ця мрія перекривала усі мої можливості. Недооцінка суперниці у першому бою також зіграла свою роль. Це був не сон, страшно було дивитися на тренера. В Лондон їхала, уже маючи гіркий досвід Пекіна. Туди їхала не перемагати, а фехтувати. У Лондоні уже добре розуміла, що усі суперники сильні і що вистрелити може будь-хто. На чемпіонаті світу також так буває, але чемпіонат світу, на відміну від Олімпіади, відбувається щороку. У Лондоні провела чимало яскравих боїв, але останній укол у фіналі запам’ятався на все життя.
Чи впізнають тебе на вулицях?
Найчастіше це буває тоді, коли йду кудись в екіпіровці збірної України. За кордоном здебільшого не впізнають, а це й не дивно, оскільки фехтування мало транслюється по телебаченню. В Україні вони не транслюється майже взагалі, і це вважаю певною проблемою. Втім, якщо чітко відповідати на це запитання, то в Україні впізнають більше, аніж за кордоном.
Розмову вів Богдан Пастернак, Гал-інфо
