Як повідомлялося раніше, з 1 вересня почне свою роботу Технічний Секретаріат, який буде продовжувати співпрацю з Держесекретаріатом Ватикану щодо продовження розподілу коштів у рамках акції «Папа для України». Його очолить єпископ-помічник Львівської архидієцезії РКЦ Едвард Кава.
У зв’язку із новим призначенням єпископ-помічник Львівської архидієцезії Едвард Кава розповів CREDO про виклики та завдання, труднощі та перспективи, про формування нової команди, критерії вибору працівників, а також про те, хто і як буде приймати рішення про розподіл 10 млн. євро в рамках акції «Папа для України».
— Причини Вашого призначення головою Секретаріату доволі очевидні: ваш досвід військового капелана, ваша обізнаність у реальній ситуації на Сході, ваша участь у долі людей прифронтової зони не залишає сумнівів у тому, що ви впораєтесь із новим для вас завданням.
— Моя кандидатура була висунута Апостольською Столицею і це питання обговорювалося із митрополитом Мокшицьким, який без вагань виразив свою згоду на те, щоб Львівська архидієцезія була таким чином задіяна у цей важливий проект. І хоч я цілим серцем переживаю усе, що відбувається на Сході, і попри зміну статусу, хотів продовжувати допомагати людям, які залишилися у сірій зоні, мене це призначення здивувало. Воно стало для мене великим викликом. Та форма служіння, яке я здійснював перед тим, мала більш локальний характер: я їхав до конкретного місця, до конкретних людей – цивільних чи військових, і робив те, що міг зробити самотужки : знайти спільну мову, допомогти, спонукати їх до пошуків Бога. Мені така форма відповідала, мене до цього готували і вчили. Я давав собі раду.
Цей новий виклик також має у собі щось від попереднього служіння, але горизонти значно розширились і деякі питання дещо ускладнились,дійшла бюрократія, яка є невід’ємною частиною роботи з фінансами. Там, де є гроші, має бути порядок, тому має бути чітко ведена бухгалтерія, повинні бути надійні люди, добре розпізнання, щоби кошти могли бути використані ефективно і за конкретним призначенням.
— Яке перше завдання стоїть перед вами?
— Першим своїм завданням я бачу підбір команди, якій можна буде довіряти, на яку можна буде покладатися і яка зможе ефективно функціонувати. Основний офіс буде у Києві, я буду приїжджати раз на тиждень, щоби підсумувати зроблене і запланувати наступний тиждень. Відповідно мені потрібно також знайти офіс, організувати його роботу і з нуля почати багато процесів. Словом, на цьому етапі я дивлюся на все з ентузіазмом, хоча вже також досвідчив і перших труднощів. Основна проблема — приміщення. Зате Бог мені благословляє в людях — я вже майже знайшов усіх людей і мене вразило, що всі, кому я пропонував, погодилися без вагань. Маю сказати, що не в останню чергу звертав увагу, щоб це були люди віри, небайдужі, віддані, і тішуся, що такі люди є, і що вже майже всі погодилися. Тепер чекаємо на затвердження їхніх кандидатур і до праці. Дуже сподіваюся, що ми, як одна команда, зуміємо все подолати і впораємося із завданням, яке ставить перед нами Церква.
Наше завдання — так розподілити допомогу, яка надійшла до нас з ініціативи Папи Франциска, щоб її отримали найбільш потребуючі. Чи це буде хліб, чи ліки, чи тепло на зиму — головне, щоб усе прийшло своєчасно і адресно. Ми прагнемо допомагати найбільш беззахисним, тим, хто не має жодної підтримки і не має куди виїхати з сірої зони: особи похилого віку, сироти та вдови.
Звісно ми будемо керуватися певними критеріями при виборі посередників, які будуть надавати цю допомогу: щоб це були особи та організації, які керуються моральними принципами, мають християнські цінності, викликають довіру і добре зарекомендували себе, співпрацюючи із Технічним комітетом. Тому буду користуватися досвідом о. єпископа Яна Собіло, який погодився нас консультувати і допомагати співпрацею, за що я йому дуже вдячний.
— Зрозуміло також, чому головний офіс буде у Києві, але виникло питання, чому тоді львівський єпископ?
— Я не приховую, що для мене це буде непросто: щотижня їздити у столицю. Але також я думаю, що той факт, що львівська Церква удостоїлась такої довіри – це певний знак. Я вбачаю у цьому бажання Апостольської Столиці поєднати Захід і Схід, показати єдність Церкви, солідарність Заходу з тими, хто страждає на Сході. Хоча і раніше так було, що більшість волонтерів на Сході — це люди із Західної та Центральної України.
— Владиці Кеннету Новаковськму з Н’ю-Вестмінстерської єпархії (Канадa) Української Греко-Католицької Церкви до Києва ще далі, ніж Вам…
— Якщо говоримо про владику Кеннета Новаковського, то його присутність, як консультанта, також має свою роль єднання Сходу і Заходу: коли наші відмінності нас не розділяють, а об’єднують довкола спільної справи. Також він має досвід роботи у Карітасі, зможе нам підказати на що варто звертати увагу, які пріоритети, які використовувати критерії і таке інше. Я відкритий на співпрацю і сподіваюся, що нам все вдасться.
— Скільки осіб увійде до Технічного секретаріату?
— Загалом нас буде семеро: двоє єпископів, юрист, економіст, бухгалтер, PR-менеджер, а також особа, яка буде займатися моніторингом потреб на місцях та контролювати виконання зобов’язань.
— Хто буде остаточно вирішувати кому і на що підуть кошти?
— Технічний комітет вибирав претендентів методом голосування. Секретаріат натомість буде виконувати розпізнавальну функцію, остаточне рішення будуть приймати єпископи, а затверджувати буде Нунціатура.
— Представники яких Церков будуть задіяні у Технічному секретаріаті Акції «Папа для України»?
— Станом на сьогодні це римо-католики та греко-католики. Із представниками інших конфесій та Церков у нас буде контакт та співпраця на основі того, як вони себе зарекомендували, співпрацюючи з Технічним комітетом.
Загалом, я вважаю, що розподілом допомоги повинні займатися представники Католицької Церкви, тому що саме від Католицької Церкви прийшла ця допомога, але надавати її ми будемо всім потребуючим, без огляду на релігійні переконання. У першу чергу, згідно із біблійними принципами: вдови, сироти, переселенці.
— Секретаріат буде працювати доти, доки не розподілить усі кошти чи також матиме обмежений термін роботи?
— Так як і Технічний комітет, Секретаріат працюватиме один рік. Всі ми підписуємо угоду і є свідомі того, що через рік наша праця у Секретаріаті завершиться. Чи нам вдасться все реалізувати за рік – побачимо. Це вимагатиме багатьох зусиль, але ми маємо деяку перевагу – можемо користуватися досвідом наших попередників, що дозволить нам продовжувати та розвивати співпрацю із перевіреними людьми та організаціями.
