Львівські ватерполісти з «Динамо» здобули перемогу у Кубку України. Попри домінування в українському водному поло в останні роки, фінал не був простою прогулянкою: по ходу гри львів’яни поступалися своєму супернику, збірній Харківської області, з рахунком 1:5.
Про перипетії фінального поєдинку, мотивацію «динамівців» та вплив карантину на рівень команд розповів один з лідерів львів’ян Юрій Маметьєв.
Юрію, вітаю з черговою, уже дев’ятою, перемогою в Кубку України. Наскільки емоційною видалася фінальна гра та в чому вбачаєте причини не найкращого початку?
Цікавий вийшов матч: команда Харкова повела, а ми допускали просто таки дитячі помилки в захисті: неправильно розташовувалися, не підстраховували одне одного. Але впродовж гри вдалося взяти ініціативу у свої руки. Після тайм-ауту налагодили гру, дослухалися до установок тренера. Після другого періоду дещо перебудували гру в захисті та почали грати так, як того вимагали від нас напередодні фіналу.
Мотивація вперше здобути трофей зрозуміла. Мотивація захистити титул теж. А де її брати зараз, коли така перемога – уже звична річ?
Для нас не потрібно десь шукати мотивацію. Скажу вам чесно: навіть на тренуваннях, коли ми граємо між собою, емоції переповнюють. Боротьба за кожен м’яч та бажання перемогти не з’явиться раптово під час ігор, якщо його не буде на тренуваннях. На кожен матч ми налаштовуємось як на головний, як на фінал. Без різниці це збірна Харківської області, чи яка-небудь інша команда.
Карантинна пауза якось вплинула на рівень гри команд чи їхню різницю в класі?
Не знаю, чи вплинула вона на рівень команд та окремих гравців. Але ми точно засумували за водою. Басейни дуже довго залишалися закритими, тож ватерполісти, а також плавці, відновили свої тренування, мабуть, останніми. Ми проводимо 6 днів на тиждень в басейні, а цього року довго не могли цього робити. Тож після повернення мали чимале бажання продемонструвати лише найкращий результат.
І все ж про конкуренцію: чи є вона зараз в українському водному поло? Який рівень команд зараз в Україні?
Конкуренція досить пристойна. У фіналі ми боролися з Харковом і немає великого розриву в рахунку. Додайте сюди ще й чималу інтригу: то програємо 1:5, то перемагаємо 10:7. Цей розіграш Кубка, вважаю, пройшов на високому рівні. Подивіться на матч за 3-тє місце. Якщо не помиляюся, він завершився з рахунком 4:2 на користь харківського ХПІ, хоча я, до прикладу, вважав фаворитом команду з Маріуполя. Також несподіванкою стала невелика кількість забитих м’ячів.
Окрім виступів за «Динамо», Ви тренуєте дітей у секції водного поло в КІВСі (Клуб Ігрових Видів спорту). Як зараз вони працюють та чи мав карантин на них значний вплив?
Важко було після карантину дітям повернутися в тренувальний процес. Поки його не було, вони повністю втратили відчуття води, а це важливо. Маємо певні обмеження, відповідно до карантинних норм, щодо кількості дітей, які можуть відвідувати заняття. Діти дуже сильно сумували за водним поло: батьки писали, діти дзвонили та запитували «тренер, коли ж будуть заняття». Думаю, що ми надолужимо з ними втрачене.
Під час карантину вони виконували якісь вправи самостійно?
Так. «Динамо» отримувало вправи та тренування у групі в вайбері. Те ж саме ми практикували з дітьми. Вони потім надсилали відеозвіти. Не розслаблялися.
Діти братимуть зараз участь у змаганнях?
Поки що ні, адже у нас працює вікова група, для якої ще не проводять змагань. Вже через рік будемо їх заявляти на змагання обласного рівня, а поки – лише тренування.
Змагання в Україні вже відбуваються, а як бути з міжнародними матчами? Чи є вони в планах «Динамо» та збірної України з водного поло?
Насправді зараз прогнозувати дуже важко. Було заплановано багато виїздів: тренувальні збори, Карпатська ліга. Але поки не можна стверджувати ні про що з гарантією в 100%. Не відбувся, на жаль, і Відкритий Кубок Львова, на який в цьому році мало прибути чимало нових команд. Та закриті кордони й карантин ці плани поламав.
