14 серпня цього року Верховна Рада України сьомого скликання прийняла за основу законопроект під назвою «Про очищення влади». Після цього всі навипередки почали кричати про перемогу добра над злом, забуваючи пояснити деякі фундаментальні речі, що очікують нашу владу у разі прийняття цього закону.
Власне, майже ніхто не говорить, що прийняття законопроекту за основу ще нічого не означає, буквально - нічого не означає. В другому читанні народні обранці можуть змінити цей документ до повної невпізнаваності, або ж можуть розглядати його до безконечності чи просто відхилити. Тим паче сьогодні, коли Президент розпустив Верховну Раду і призначив дострокові вибори.
Та й взагалі, чого можна очікувати від Верховної Ради цього скликання, яка голосувала за диктаторські закони. Хоча слово «голосувала» тут теж несумісне з тим, що тоді робилося в стінах найвищого законодавчого органу України.
Але мова не про це. Чергове популістське рішення, розраховане на так званий «електорат», прийняте. Тепер кожен, хто за нього натиснув кнопку, під час своїх агітаційних турне Україною буде розповідати, як він долучився до епохального для України рішення пролюструвати всю владу, починаючи із себе.
Про те, що названий законопроект не можна назвати законом про люстрацію, написано вже багато. І це справді так. Проводити люстрацію на 23-му році незалежності України просто недоцільно. Проводити люстрацію в державі, де є Конституція, щонайменше неправильно. Незважаючи на те, що стаття 2 цього законопроекту серед основних принципів перевірки державних службовців, прирівняних до них осіб та посадових осіб органів місцевого самоврядування передбачає верховенство права та законність, подальші статті цього акта опираються лише на один принцип – принцип політичної доцільності.
Стаття 3 законопроекту про люстрацію окреслює вичерпний перелік осіб, які стануть суб’єктами перевірки. І тут одразу постає поділ на рівних і рівніших. До рівніших чомусь потрапили всі депутати сільських, селищних, міських, районних у містах, районних та обласних рад. Чому автори цього законопроекту вирішили, що всі ці люди, яким громада делегує свої владні повноваження, не потребують очищення, – не зрозуміло. Не бачимо ми в цьому переліку і сільських, селищних і міських голів. Чомусь до суб’єктів перевірки потрапили лише члени Центральної виборчої комісії, а от члени всіх інших виборчих комісій, які перебувають в цій вертикалі нижче і, мабуть, більшою мірою, аніж члени ЦВК відповідають за проведення виборчого процесу, випали з цього переліку.
Хотілося б також в цьому списку побачити всіх штатних і позаштатних помічників і радників наших високопосадовців і народних обранців.
Залишається також сподіватися, що до переліку посадових та службових осіб інших державних органів і органів місцевого самоврядування – претендентів на очищення, потраплять усі митники, податківці, різні інспектори, наглядачі, перевіряльники, надавачі ліцензій і дозволів.
Дуже цікавою виглядає стаття 4 цього очищувального законопроекта. У ній міститься перелік осіб, що автоматично вважаються такими, котрі не пройшли очищення і не мають довіри населення. Повне ігнорування Конституції і гарантованого нею права на захист честі та гідності. Знову політична доцільність і популізм перемагають все.
А у якій ситуації опиниться нинішній Президентом України Петро Порошенко у разі прийняття цього законопроекту в цілому як закону. Ні для кого не є таємницею, що в часи президентства Віктора Януковича Петро Олексійович обіймав посаду міністра економіки. Воднораз люстрацій ний законопроект передбачає заборону особам, які в період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року займали посаду міністра, перебувати при владі. Невже всенародно обраний Президент України порушить закон і не складе повноваження з тої причини, що не пройшов очищення?
Не менш драматичніша колізія із державними службовцями, які позаймали свої посади у період з 1 грудня 2013 року по 22 лютого 2014 року і не були в цей період звільнені за власним бажанням з органів державної влади. Виявляється Сергій Льовочкін, який написав заяву на звільнення за власним бажанням і був звільнений у цей період, може і далі працювати в органах влади, а от директор департаменту, начальник управління або відділу будь-якої обласної чи районної державної адміністрації, який цього не зробив, 10 років не зможе працювати в органах влади. І таких прикладів можна наводити безліч.
Зовсім незрозумілим виглядає автоматичне припасування ярлика «неочищеного» для працівників правоохоронних органів та органів прокуратури, які у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року, затримували, складали та/або своєю дією чи бездіяльністю сприяли складанню рапортів, протоколів чи обвинувальних актів, проводили слідчі та оперативні дії або підтримували державне обвинувачення стосовно учасників акцій громадського протесту та масових заходів. Виявляється у нас протягом чотирьох років діяла страшна репресивна машина, яка лише боролася з інакомислячими, у нас всі ці роки були лише акції протесту, скеровані на повалення диктатора, а всі правоохоронці і прокурори виконували лише злочинні накази і чинили повну сваволю.
Нічого, крім обурення, не викликає норма цього можливого закону щодо автоматичного непроходження процесу очищення особами, які організували та вчинили дії, що призвели до втрат державного бюджету у сумі понад 1 мільйон гривень, а місцевих бюджетів – у сумі понад п’ятдесят тисяч гривень, що встановлено в судовому порядку. Геніально! Ти можеш вкрасти мільйон гривень з державного бюджету і тобі нічого не буде згідно із цим законом. Тепер виявляється у нас в державі з’являться законні розкрадачі бюджетних коштів, у яких встановлений чіткий ліміт – мільйон для державного бюджету і п’ятдесят тисяч для місцевих бюджетів.
Тепер кілька слів про саму організацію процесу очищення влади.
Згідно з текстом законопроекту, організацією перевірки займається керівник (заступник керівника) відповідного органу державної влади, де працює суб’єкт перевірки, за погодженням Національного агентства з питань державної служби через його територіальні органи на місцях. А для перевірки керівників органів перевірки Національне агентство з питань державної служби має створити центральну та територіальні комісії з перевірки, до яких обов’язково включаються на громадських засадах з правом голосу не менше якодин представник громадськості та один представник засобів масової інформації.
Тепер спробуємо це все проаналізувати покроково. Одразу постає запитання: чому для здійснення перевірок обраний саме цей орган державної влади? Станом на сьогодні Нацдержслужба та її територіальні представництва фактично позбавлені фінансування, а її працівники змушені йти у відпустки без збереження заробітної плати. А штатна чисельність цих установ явно не відповідає грандіозним планам з очищення влади. Невже в таких умовах ці держслужбовці здатні реально провести процес перевірки інших держслужбовців усіх рівнів. А навіть якщо здатні, то хто проведе процес очищення працівників Нацдержслужби та її територіальних органів?
Припустімо, що працівники Нацдержслужби пройшли катарсис і повністю готові організовувати таке ж очищення для всіх інших органів влади. Тепер цей «монстр перевірок» повинен створити центральну та територіальні комісії з перевірки (трішки менших монстриків, які будуть повністю підконтрольні головному монстру), котрі будуть очищати всіх керівників державних органів влади. Хто ввійде до складу цих монстриків? За якими критеріями? Який кількісний та якісний склад? Хто гарантуватиме об’єктивність цих монстриків? Всі ці питання залишаються без відповідей, бо порядок формування монстриків та регламент їх діяльності визначає саме Нацагентство з питань державної служби. Виглядає так, що процес очищення перетвориться на процес знищення всіх неугодних, оскільки все залежатиме від очільника Нацдержслужби, який буде призначений на посаду чи то рішенням Президента, чи то Прем’єра.
Далі ще цікавіше. Припустимо, що монстр і монстрики в процесі очищення всіх від всього впадуть у раж, внаслідок чого керівники органів державної влади не пройдуть чистилища. Що далі? А далі процес очищення автоматично застопориться, бо за подальше очищення відповідає лише очищений керівник. І так веремія може крутитися безконечно.
Тепер уявімо, що сталося диво і керівник органу державної влади пройшов процес очищення. Відтак, з очищуваного він переходить у табір очищувачів всіх своїх підлеглих. Що буде далі догадайтесь самі…
Кілька слів про саму суть перевірки. Для її проведення кожен суб’єкт подає лише чотири документи: письмову згоду на проведення перевірки, автобіографію, копію документа, який посвідчує особу, та декларацію про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру щодо себе та близьких йому осіб. І все!!! Далі ці документи передаються у відповідні органи: правоохоронні, фіскальні, органи прокуратури, органи боротьби з організованою злочинністю, органи з протидії корупції. Словом, усі документи потраплять в органи, які самі ще не пройшли процес очищення. Виглядає, що це замкнуте коло, або ще гірше, – це геніально продумана система збагачення окремо взятих осіб з можливістю позбутися всіх неугодних.
І на завершення. Стаття 14 цього законодавчого акту забороняє суб’єктам перевірки, що не пройшли перевірку, протягом десяти років з дня припинення роботи розголошувати або використовувати в інший спосіб у своїх інтересах інформацію, яка стала їм відома у зв’язку з виконанням службових повноважень, та представляти інтереси будь-якої особи у справах (у тому числі в тих, що розглядаються в судах), в яких іншою стороною є орган, в якому вони працювали до звільнення. Дуже цікаве обмеження. Чого боїться теперішня влада так сильно, що на 10 років намагається законодавчо затулити рота всім держслужбовцям, які не пройдуть процес очищення?
Дем’ян Грішний.
