Коли група 45-ї піхотної бригади армії США очолила в січні 2017 року місію Об’єднаної багатонаціональної тренувальної групи - Україна (JMTG-U), одним з завдань було посилити невелику групу українських солдатів, які на навчаннях виконували роль противника.
Журналісти Гал-інфо вирушили на Яворівщину, аби на власні очі побачити та більше дізнатись для своїх читачів про унікальний метод підготовки військовослужбовців Збройних сил України.
Як з’явилась ідея створити в Україні батальйон позначена дій противника
Військовий журналіст, офіцер Західного регіонального медіа-центру Міністерства оборони України Володимир Скоростецький розповів історію створення OPFORу.
“У процесі військово-тренувальної місії, спостерігаючи за нашими військовими на Яворівській базі, американці побачили, що навчальний процес цікавий, але його можна поліпшити. І вони розповіли, що у них, у США, є спеціальні підрозділи OPFOR.
Як відомо, американська армія полишила концепцію тренування на картонних мішенях вже дуже давно, напевно, ще після В’єтнамської війни. І дійсно, коли ворог живий і винахідливий, то таке навчання однозначно більш ефективне, аніж стрільба по коробках. Так з’явилась ідея створити в Україні батальйон позначена дій противника.
Після того почали набирати кадри. Серед критеріїв було таке: наявність бойового досвіду, певний багаж знань, природні завдатки вчити інших. Окрім того військові з OPFORу мусять бути креативними, вміти орієнтуватися за обставинами, змінювати намічений план за потреби. Більш того, увесь особовий склад OPFORу є трошки акторами.
Сьогодні він солдат OPFORу, а завтра він вже місцевий лісник.
Вони можуть одягнути свій спеціальний чорний одяг, який явно їх відокремить від противника, водночас, можуть візуально злитись із цивільними. Сьогодні він солдат OPFORу, а завтра він вже місцевий лісник.
Враховуючи той факт, що бійці працюють як з нашими військовими, так із іноземними, це своєю чергою дозволяє їм інтенсивно розвиватись, ставати мультикультурними, допомагає їм удосконалювати знання з іноземної мови.
Також окремої уваги заслуговують організаційні процеси. Вони вже у більшості своїй нагадують армію НАТО, зокрема, нові умови несення служби. Наприклад, для всіх готує спеціальний персонал. Тому такого явища, як нічне чергування на кухні, коли треба начистити ванну картоплі на цілий батальйон, вже нема.
Окрім того військові з OPFORу живуть у новозбудованих будинках. Відмінною рисує тут є сучасний формат спілкування між собою. Кожен знає, чим він буде займатись сьогодні, а чим завтра. А практично увесь колектив складається із молоді”, — розповів Володимир Скоростецький.
Приїхавши не територію Яворівського навчального центру, нас зустрів заступник з морально-психологічного забезпечення старший лейтенант Мануїл Захаров.
OPFOR виконує роль противника
“OPFOR – це міжнародний центр, який готує батальйони, а віднедавна і бригади, до виїзду в зону проведення антитерористичної операції (ООС). OPFOR складається з українських військовослужбовців, постійно розміщених в Яворівському навчальному центрі. Наші кваліфіковані інструктори разом із американцями, канадцями та поляками готують солдатів за натівською програмою.
Тобто можна сказати, що OPFOR – інструмент навчання військовослужбовців. Замість того, щоб бігати по полю, стріляючи по паперових цілях, наші випускники упродовж трьох-чотирьох місяців навчання мають нагоду відточувати навички на реальному ворогові, тобто на військовослужбовцях OPFORу.
Це можливо завдяки тому, що OPFOR імітує противника, тим самим створюючи жорстку і реалістичну підготовку для піхотних батальйонів, що проходять через Яворівський НЦ. Не важливо, чи це бій у місті, чи у лісі, чи це наступ, чи це оборона, наші бійці завжди викладаються на всі сто відсотків і нікому не піддаються.
Наша особливість полягає у тому, що ми маємо повнофункціональну, вільнодумну протилежну силу. Застосовуючи силовий сценарій, OPFOR здатний створювати нелегкі умови для підрозділу, що навчається і незабаром опиниться на “передку”.
MILES – лазерна система імітації бою
Все відбувається максимально реалістично, несправжні тільки набої. Замість них ми активно використовуємо сучасний інструмент – лазерну систему імітації бою (MILES), яка допомагає моделювати ефекти бою. Зокрема, дозволяє імітувати пряме збройне зіткнення підрозділів, у тому числі і діючих на бойовій техніці.
Свого часу США закупили бригадний комплект MILES для забезпечення Міжнародного центру миротворчості та безпеки на суму 22 млн доларів. Відтоді ця лазерна система стала невід’ємною складовою навчання. (Детальніше про це читайте після статті «Довідка про систему MILES»).
Штаб
В основному кабінеті розташований штаб управління батальйону, зокрема, де сидить начальник штабу, старший помічник, начальник зв’язку, начальник розвідки, заступник командира батальйону. У нашому батальйоні дві піхотні роти і одна танкова рота на Т-64.
Наразі ми ще у складі цього батальйону не виконували задачі за призначенням у зоні АТО. Але більшість наших військовослужбовців, десь 70%, є учасниками бойових дій. Окрім контрактників у складі нашого батальйону є і строковики, завдяки яким ми можемо доукомплектувати свій тактичний підрозділ.
В OPFORі служать і строковики
Як я вже зазначив, в OPFORі несуть службу також і чоловіки строкової служби з різних куточків України. Сьогодні вже нема такого, що в армію забирають з прив’язкою до місця проживання. У нас строковики так само, як і контрактники з різних рот, їздять на практичні заняття і проходять той самий вишкіл.
Військовослужбовці строкової служби є не тільки в OPFORі, а й у складі тих, батальйонів, які приїжджають до нас на навчання. Але я ще раз наголошу на тому, що вони у жодному разі не поїдуть у зону АТО, на відмінну від контрактників.
Переважно їх функція зводиться до забезпечення життєдіяльності військової частини чи підрозділу. Тобто, коли контрактники поїхали в поле на тренування, то у цей час строковики несуть наряд.
Щонеділі на базі міжнародного центру для військовослужбовців строкової служби проходять концерти в клубі або відбувається перегляд фільму. Щопонеділка я проводжу заняття з національно-патріотичного виховання.
За бажанням кожен строковик може підписати з нами контракт на несення служби. Наразі триває процес оформлення документів для трьох чоловіків.
Кабінет розвідки
Кожна рота має свій кабінет з партами, дошками, комп’ютерами, де сидить розвідка. Комп’ютери зокрема використовують для ведення документації, що невід’ємною складовою діяльності батальйону. Варто додати, що розвідувальний звод має дрон.
Кімната розвідки облаштована максимально зручно для того, щоб провести нараду. Традиційно щовечора о 16:30 командир роти скликає нараду, де обговорюють завдання на наступний день. Тобто зранку, заступивши на службу, кожен військовослужбовець вже знає, що він робитиме до вечора.
Є і окрема велика кімната, де можна розмістити цілий батальйон. У ній розміщені два проектора для навчальних потреб. Також тут можна проводити брифінги, прес-конференції тощо, тобто площа дозволяє”, — розповів старший лейтенант Мануїл Захаров.
Клас тактичної медицини
Щотижня військовослужбовці навчаються надавати домедичну допомогу, від якої часто залежить доля пораненого. Для цього є спеціально облаштований клас тактичної медицини. Начальник медичного пункту батальйону сержант Іванна розповіла, що особливого вивчають на заняттях.
“У своєму розпорядженні маємо надсучасний манекен, яких в Україні всього чотири. Він виготовлений у США та відповідає усім міжнародним стандартам. Його вартість становить близько 2 млн грн. “Федір” (так його прозвали у батальйоні) виготовлений таким чином, що на ньому ми можемо навіть проводили декомпресію грудної клітки. Також використовуючи манекен, демонструємо солдатам, як змінюється розмір зіниць у випадку черепно-мозкової травми.
Окрім того він гарчить, булькотить, з нього витікає кров, піниться рідина, пульсують судини. Тобто під час практичного заняття з особовим складом ми можемо максимально точно відпрацювати реальні ситуації. Більш того, рани можна компонувати”, — розповіла сержант Іванна.
Інструктори займаються індивідуально з кожним
“Навчання на базі міжнародного центру розпочинаються з індивідуальної підготовки. На цьому етапі інструктори готують окремо кожного військовослужбовця. Починаючи від теорії, закінчуючи положенням до стрільби. Після того можна переходити до наступного етапу – до підготовки відділень, яке складається з шести-семи чоловік. Під час цього періоду важливою складовою є навчання злагодженій роботі.
Через тиждень-два розпочинається зводна підготовка – до 30 чоловік. Далі – ротна. Наприкінці упродовж двох днів тривають батальйонні навчання. У цей час ми виїжджаємо у поле, де ночуємо і вже там на місці відпрацюємо силові сценарії.
За мету ми собі також ставимо виявити слабкі сторони противників (батальйону, який приїхав на навчання до OPFORу). Для цього після завершення практичних завдань ми завжди аналізуємо дії військових. Зокрема, розбираємо дії військових, що вони зробили, що не зробили, як варто було вчинити у тій чи іншій ситуації.
Упродовж історії існування OPFORу ще жодному з приїжджих батальйонів не вдалось нас перемогти”, — розповів старший лейтенант Мануїл Захаров.
Відпрацювання тактики бою в місті
Журналістам Гал-інфо також випала чудова нагода поспостерігати зблизька за бійцями підрозділу «OPFOR», які відпрацювали тактику бою в місті. За словами командира роти молодшого лейтенанта Сергія Орди, його підлеглі постійно вдосконалюють свої практичні навички під час польових занять.
“Зараз ми відпрацьовуємо звичайну рейдову ситуацію. Нашій команді поступив сигнал про те, що було замічено противника. Кількість нам не відома. Завдання — патрулювати цю ділянки. У рейді, можливо, під час патрулювання на нас чекатиме засідка. У такому випадку нам необхідно буде зачистити знешкодити ворога. Чи буде підготовлена оборона, чи буде підготовлена засада — це невідомо, бо противник самостійно прописує свій сценарій дій”, - зазначив лейтенант Сергій Орда.
Внутрішні навчання відбуваються регулярно
Командир зводу розвідки лейтенант Петро Павлишин розповів, що окрім підготовки інших батальйонів, OPFOR тренується і самостійно, аби не втратити форму.
“Сьогодні на об’єкті працюють підрозділи з механізованої роти та розвідувального зводу. Відпрацювання акцентуються на зачистці будівлі. Спершу висувається патруль, який Склдається з двох патрулів. Вони шукатимуть противника, та при виявлені його повинні зачистити будівлю.
Чорна форма, яка вирізняє нас як противника, бронежилет, каска, система MILES, яка складається з двох навісних комплектуючих. Наша стандартна зброя — це автомат Калашнікова. Також у своєму розпорядженні маємо рацію для зв'язку.
Такі рейди організовані максимально наближено до бойових дій. Внутрішні навчання такого характеру відбуваються регулярно, аби ротаційний підрозділ, який прибуває на нашу базу мав від чого перебрати досвід”, — розповів лейтенант Петро Павлишин.
Лейтенант розповів, що обравши свого часу армію, він зробив усвідомлений вибір. Більш того чоловік додав, що служба в OPFORі по-особливому цікава та відповідальна. Окрім можливості розвитку, є чудова нагода для вдосконалення фізичного стану та покращення розумової активністю. А співпраця з іноземними військовослужбовцями дозволяє активно практикувати англійську мову.
Довідка про систему MILES
Система являє собою комплект лазерних випромінювачів і приймачів, що встановлюються на формі й екіпіровці солдатів, а також на бойовій техніці. До комплекту також входить GPS- визначник координат і автономний блок живлення. Всі приймачі з'єднуються з блоком пам'яті, який зберігає всі дані про дії тих, що навчаються, кількість влучень і промахів, кількість власних пострілів тощо. Після закінчення навчань кожен комплект системи MILES підключається до комп'ютера, на який зчитується вся збережена інформація, а спеціальне програмне забезпечення дозволяє скласти повну картину проведеного «бою».
Лазерний випромінювач встановлюється на ствол зброї кожного учасника тренування і кожної одиниці техніки, задіяної в занятті. При цьому у випромінювачі вводяться дані про характеристики того зразка зброї (техніки), на якому вони встановлені. Зброя заряджається холостими боєприпасами - так імітується реальність кожного пострілу.
Під час пострілу випромінювач виробляє коротку кодовану лазерну посилку, що несе в собі інформацію про тип зброї, з якої здійснено постріл, і координати місця розташування стрілка. Враховуючи незначне розсіювання лазерного променя навіть на великих відстанях, точність влучення в ціль залежить від якості прицілювання військовослужбовця.
Під час влучення лазерного променя у приймач відбувається ідентифікація стрілка, який зробив постріл. З GPS-визначника координат зчитується інформація про поточний стан солдата і порівнюється з координатами стрілка. Таким чином визначається відстань пострілу. За силою засвічення променем лазера приймача робиться оцінка про точність влучення - пряме влучення означає «вбитий», дотичне «поранений». Якщо в тренуванні використовуються різні види зброї, при влученні враховується також уражаюча дія кожного з них , адже потрапляння «кулі» з автомата або, наприклад, з великокаліберного кулемета КПВТ - це не одне і те ж.
Приймачі лазерного сигналу, що встановлюються на формі і екіпіровці військовослужбовців, змонтовані на спеціальних лямках і закріплюються на голові (касці) і корпусі військовослужбовця (на грудях і спині). Бойова техніка, наприклад, БТР, танк або різні допоміжні машини обладнуються спеціальними комплектами приймачів, розроблених для кожного виду транспортних засобів.
Такі комплекти мають пульт, що монтується всередині транспортного засобу і забезпечує ідентифікацію уражаючих променів і рикошетив, а також променів, що імітують вибухи мін. Комплект також включає в себе приймач GPS-сигналів для визначення місця розташування. Датчики уражень кріпляться зовні на корпусі. Обробка всієї інформації дозволяє створити цілісну картину збитку, завданого транспортному засобу «повне знищення», «критична поразка», «втрата мобільності» тощо.
Система MILES з'явилась у Збройних Силах України з вересня 2011 року. На початок російської агресії збройні сили мали у своєму розпорядженні 518 індивідуальних комплектів лазерних імітаторів: 260 комплектів в 30 омбр та 258 - в 95 оаембр (зараз 95 ОДШБР).
