По-перше, хочу подякувати рідному Гал-інфо за пропозицію вести свій журналістський блог на сайті, який колись був для мене першим місцем роботи! Кажуть, що у житті усе буває вперше і саме перші враження найбільше запам’ятовуються!
По-друге: хочу офіційно подякувати всім засобам масової інформації за співпрацю в період моєї роботи у прес-службі Львівської ОДА.
Скажу ось що і, мабуть, мене зрозуміють лише ті, хто теж мав досвід роботи у прес-службі. Після роботи піарником, а особливо ще у такому відомстві, як будівля на Винниченка, 18 у Львові, надзвичайно боляче і сумно деколи читати журналістські повідомлення з місця подій.
Скажу щиро, органи влади подають громадськості настільки дозовану інформацію, що суспільство просто не знає всіх нюансів тої чи іншої проблеми. Не володіють деталями і багато журналістів, які часто ведуться на слова політиків і депутатів. З цього у нашому суспільстві, як на мене, і постала глибока недовіра до будь-якої влади як такої. Саме слово «влада» сприймається одразу негативно.
Ні, ви не подумайте, я не захищаю позицію чиновників Львівської ОДА і зовсім не вважаю, що правильним є оприлюднення лише частини інформації. Але, з іншого боку, представники засобів масової інформації, на жаль, усе більше працюють лише на поточних новинах й на так званих «регіональних сенсаціях». Аніж подавати читачеві аналітичну інформацію, із якої звичайний львів’янин мав би зробити належні висновки.
Чому я про це згадав? Днями відбулась позачергова сесія Львівської міської ради щодо Грибовицького сміттєзвалище. Люди вимагають його закриття ще вчорашнім днем. Позиція людей зрозуміла, нема питань.
Водночас дуже добре пам’ятаю наради за участі заступника голови ОДА Володимира Губицького, керівництва обласної ради та того ж Андрія Івановича Садового. Це було ще перед прийняттям рішення про закриття сміттєзвалища до 1 червня цього року. Тоді Губицький буквально втовкмачував усім, що такий термін є нереальним і тому не потрібно приймати рішення, завідомо знаючи, що воно не буде виконаним.
Проте, на жаль, перемогла політика, а не здоровий глузд. Добре це чи погано, судити не буду, але в очах людей знову все вийшло як завжди – «вони між собою гризуться, обіцяють, але не виконують обіцянок». От вам і недовіра до влади.
Хоча можна було всім попрацювати і справді постаратись вирішити цю проблему: знайти ділянку, що дуже проблематично, знайти інвестора, що не менш проблемно. На жаль, усе це ще досі залишається лише паперовими проектами рішень, а дорогою на Жовкву і далі смердить.
Фото - pryroda.in.ua
