Для нас, переконаних “західняків”, не завжди зрозуміла ірраціональне бажання сучасної російської влади і особисто ВВП будь-якою ціною втримати Україну в зоні свого геополітичного впливу. Більшість українців однозначно бажають жити у Європі, бачачи у ній гарантії високих правових та економічних стандартів, чого природно в найближчі десятки років інтеграція із Росією не зможе ніяк забезпечити.
Але для того, щоб зрозуміти, чому для Росії так смертельно втратити Україну із полону свого впливу, пропоную опрацювати можливий сценарій подій і помріяти, як би було, коли б Україну з 2014 року прийняли відразу у члени Європейського Союзу .
1. Після вступу України в ЄС в державі складний десятирічний перехідний період. ЄС виділяє значні кошти на модернізацію країни: на дороги, житлове господарство, медицину та органи управління та інше. Чиновники перестають обкрадати бюджет, знижується корупція, у бізнесу з’являються нові можливості, водночас ліквідовується нерентабельні та збиткові виробництва. Сільське господарство дістає дотації і стає надприбутковим. Зростає загальний рівень життя, урядові установи згідно з європейськими стандартами обслуговують громадян покращуючирівень комфорту для людини та всього суспільства.
2. Через п’ять наступних років. В російських прикордонних до України регіонах стає модним отримати українську шенгенську візу та їздити на роботу в європейську Україну. Здійснюється широкий прикордонний обмін товарів і людських ресурсів. В Україну із Росії в пошуках кращого і цивілізованішого життя повертаються не тільки тисячі уроджених в Україні, а і тисячі близьких та далеких їхніх родичів,знайомих росіян - політичних опонентів влади або просто бізнесменів, які вважають, що в Україніпростіше і легше жити та вести бізнес.
3. Росія втрачає фундаментальні основи своєї ідеології - Рускій Мірь, оскільки києворуські перейшли на бук ідеологічного ворога – Заходу. В московської імперії постає складне завдання - знаходитимобілізуючі та мотивуючі ідеологічні “дези”для утримування від розпаду імперії, яка залишилась беззовнішнього ворога - адже апріорі ним не може бути брат-слов’янин із Києва.
4. Через десять років. Українці масово мігрують з РосіївУкраїну, їх місце на ринку праці займають китайці, узбеки та туркмени. В церквах меншає прихожан, а в Москві будують найбільшу в східній Європі мечеть. У Сибіру корінне населення - китайцівсе більше вибирає у органи місцевого самоврядуваннясвоїх представників. У Красноярському Краї вводять китайську як другу регіональну мову .
5.Україна стає членом НАТО. В Україні розміщаються військові бази НАТО в Криму та в Донецькій області Україна стає експортером свого газу та нафти в Європу. В Росії кольорова революція на кшталт української, путінська династія втрачає владу, відбуваються відцентрові процеси. Багаті нафтою регіони, як-от Татарія та Чечня не бажають кормити пихату Москву і вимагають більшої бюджетної та політичної автономії.
6. Десь після 2030 року. Україна вигідно використовує своє географічне розташування “краю Європи” на границі із “диким Сходом “ та отримує від цьогоекономічні та політичні дивіденди. Маючи сучасну транспортну систему, отримує значні кошти від китайського та російського експорту до Європи та руху товарів у зворотному напрямку.
Можливо, комусь такий розвиток подій видається невдячною фантастикою із циклу зоряних війн чи фільмів про кіборгів, але власне це і є нічними кошмарами Путіна і його команди.