Щороку в мальовничих Карпатах хіпі збираються на святкування Івана Купала. Фестиль Шипіт демонструє чи не всьому світу, що утопія існує. Люди справді можуть жити поруч, не ображаючи одне одного. Твоя свобода безмежна, допоки вона не заважає іншим. Традиції передаються з року в рік, і кожний тут твоя сім'я.
Шипіт манить хіпі з 1992 року. Територія утопічного співжиття. Де немає бідних, багатих, впливових чи нікчемних. Тут не буває голодних, тут ніколи не доведеться ночувати на вулиці. Кожна компанія – твоя сім'я. Тебе радо чекають.
Щороку "Шипіт" не схожий і схожий на попередній водночас. Іще дорогою з Воловця, сходячи з електрички, ти відчуваєш ту атмосферу свободи, що панує зовсім поруч. Відчуваєш полегкість. Усі довкола раптом перетворюються на друзів, рідних. Я їхав сам. Так вийшло цьогоріч. Друзі залишились десь у Львові. Однак там, на сонячній галявині, неподалік водоспаду очікувала шипітська сім'я. Шостий рік поспіль вони радо приймають в свій табір. Дорогою комусь я здався надто самотнім. Один, з купою речей та без компанії. Троє хлопців вирішили підібрати мене до свого гурту, та врешті саме вони поповнили нашу сім'ю.
Один з них хлопець-соціопат. Мовчазний, занадто тихий. У нього своїх безліч комплексів. Наче на його недоліки дивиться увесь світ. З ним рідний брат, котрий намагається витягнути хлопця зі шкарлупи самотності. Іще один друг, веселий, готовий справді відчути атмосферу фестивалю, на котрому він раніше не бував.
Забрав їх із собою. Хіба є краща можливість зрозуміти тутешні традиції, аніж провести час в компанії тутешніх старожилів.
Табір зустрічає радісно. Люди, котрі також зі Львова, хоч ніде, окрім як на галявині в мальовничих Карпатах вони мені не трапляються. Місце для намету мені забронювали. Розкладаюсь, хтось допомагає. Тим часом новачки починають знайомитись з традиціями. Рівність у всьому. А значить продукти спільні. Усе складається в спільний намет, котрий гордо охрещують складом.
Усі переваги життя в імпровізованій шипітській комуні можна відчути трішки згодом. Поки ж, коли ти, стомлений з дороги, завершив поселятися, тебе пригощають чаєм, вином, пивом, горілкою. Відчуй себе у дома. Твоя сім'я за тобою скучила.
Прапор України, із символом анархії досі в твоєму рюкзаку. Пізніше його повішають на велику щоглу, котра позначить ваш табір. На ній опиниться український прапор, Анархія та труси. Чому труси – бо табір радісно проголошують зоною вільною від трусів. Хоч і нікого не змушують.
Пляшка віскі, з котрою ти цьогоріч приїхав, уже пройшла по табору, проголошуючи твій Шипіт відкритим.
Ввечері, аби познайомити людей з тутешніми, беру казанок. Його дно заповнює пиво. Разом із кружкою миру та одним із новачків відправляємось вітати сусідів. Кружка наповнюється вином, а сусіди відправляються за пригодами з нами. Від вогнища до вогнища, нас пригощають кожен своїм, а пійло в кружці миру доповнюється віскі, ромом, вином, і чаєм. Попри здається неадекватний склад смак приємний, неповторний, хоч справа зовсім не у ньому. З тобою уже чоловік із десять, котрі стали супутниками в твоїх вечірньо-нічних пригодах. Компанії панків, рокерів, хіпі і випадкових туристів посміхаються й приймають тебе.
Врешті щасливий, приводиш компанію до свого табору. Саме приготували вечерю. Ти з ложечки, як малечу, годуєш дівчаток, що гуляли з тобою. Пригощаєш вином. Врешті всі розбрідаються відпочивати.
На небі засяяв Чумацький Шлях, і за твоїм вогнищем починають готувати напій "Карпатські зорі". Люди збирають трави. Чорничник, звіробій, перетерті ягоди, чебрець, і таємний інгредієнт, про котрий з року в рік відмовляється розповідати нам Андрій. Він щораз як справжній алхімік-чародій готує цей ідеальний напій. Його рецепт неможливо повторити. У заварений чай вливають згущівку, горілку... "Карпатські зорі" п'ють лише тут, дивлячись на зоряне небо. Цивілізація далеко, тож жодне місто не засмічує небо світлом. Тисячі зірок над твоєю головою. В руках теплий злегка алкогольний коктейль, і поруч друзі, що за шість років перетворились на справжню родину.
Утопія існує. Вона прекрасна. Тут не можна сваритись чи ображатись, тут не можна залишити нікого голодним. Тут біля кожного вогнища раді тобі. Твоїм історіям. Попереду купальська ніч – кульмінація самопроголошеної території свободи. Однак про неї згодом…
