У розпал політичної кризи в Україні В. Янукович відбув з офіційним візитом до Китаю. Загравання нинішнього режиму, який привів країну до економічного краху, зрозуміле. Саме Китай (звісно, на вигідних для себе умовах) може стати чи не єдиним фінансовим донором для збанкрутілої влади, від якої відвернулися практично усі (як Захід, так і Росія).
Але чи тільки економічні вигоди підштовхують “європейську” Україну Януковича до стратегічного партнерства з Піднебесною? Очевидно, що Китай нині є другою за економічною потугою державою світу (після США), яка демонструє надзвичайно високі темпи економічного розвитку. Однак відбувається це на фоні серйозних проблем з правами людини та демократичними свободами.
У 1989 р. відбулися події на центральній площі Пекіна, які ввійшли в історію як “різня на площі Тяньаньмень”. Саме тут в квітні 1989 р. вийшли жителі Китаю, незгідні з політикою офіційної влади. Протестувальники, основну масу яких становила молодь та студенти, розбили намети й розпочали мирну акцію протесту.
20 травня після безрезультатних закликів влади розійтися було запроваджено військовий стан. 3 червня військові підрозділи намагалися очистити площу, але, отримавши серйозний спротив, змушені були відступити. Під вечір проти демонстрантів армія застосувала зброю та танки.
За офіційним даними загинуло 200 осіб, а за неофіційними від 500 до 5000 чоловік. У державі пройшли масові арешти, було встановлено контроль над ЗМІ. Такий перебіг подій сколихнув усю світову громадськість й ізолював Китай до середини 90-х років.
Не хочу навіть думати про можливість повторення чогось подібного в Україні, але й підстав довіряти нинішній владі – теж не надто багато! Як бачимо, в Межигір’ї яструби сьогодні беруть верх над голубами. За владу вони готові утримуватися будь-якою ціною! Й спинити їх зможе тільки наша єдність та міжнародна солідарність.
