Політичним гнобленням вважають позбавлення владою індивідів можливостей реалізації їхніх політичних прав. Найбільш жорстоким засобом політичного гноблення є політичні репресії.
Розрізняють гноблення політичне, яке має зовнішню природу, коли воно здійснюється внаслідок підпорядкування одних держав іншими та внутрішнє, коли стан утисків виникає внаслідок встановлення політичного режиму, який передбачає необмежене застосування насильницьких методів здійснення політичної влади.
Право на опір політичному гнобленню відносять до фундаментальних прав і свобод людини. У преамбулі прийнятої ООН Загальної декларації прав людини (1948) говориться про повстання проти тиранії і гноблення як останній засіб оборони людини.
Конституція України передбачає: ”Кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 27); ”ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів” (ст. 44).
