Помер молодий чоловік. Всі тужили за ним. Комусь він був сином чи братом, комусь чоловіком і татом, ще комусь другом чи ворогом. Але не зважаючи на його поведінку, всі молилися за нього, щоб душа пішла до Неба.
Одного разу, чоловік приснився своїй сестрі.
- Тут дуже гарно! – сказав
- Тут є красиві лани, річки, небачені фрукти і овочі, прекрасні квіти таких кольорів, яких ніколи не було на землі!
- То ти в Раю? – спитала. Відповіді не почула.
- Я бачив й інші місця, де люди мучаться, кричать, де чути «…плач і скрегіт зубів.» (Мт. 24.51). Там темно і холодно, буває і пекельно жарко, багато різної тварі повзає, вони всі страшні і бридкі. Душі, крики яких я чув, наче намагалися достукатися до своїх близьких: «не чиніть, так як ми чинили, не робіть зло!» Якби я знав, як тут грішники мучаться, я б на землі жив по іншому. Сон обірвався…
Там нам доведеться відповідати за все: за вчинок, дію, слово і, навіть, за кривий чи осудливий погляд. «Багато бо покликаних, але вибраних мало… І підуть ті на вічну кару, а праведники – на життя вічне…» (Мт.22.14, Мт. 25.46)
Бережімо свою душу!
