Українсько-російська "неформальна" війна в Криму стала доконаним фактом і змінила геополітичну ситуацію у цілому світі. Після 25 років відносно мирного співіснування Росії та Заходу в однополярному цивілізованому світі США із союзниками, захищаючи ослаблену українську державу від російської агресії, вже розпочали "холодну війну" із путінською деспотією за принципи та правила цивілізаційного життя на початку третього тисячоліття. Росія вже повною мірою відчуває фінансовий тиск Заходу, але не відступає від своїх планів.
Десятиріччя державної прозахідної агітації українців за глибше партнерство із блоком НАТО не дало такого результату, як "ефектний крок агресора" Путіна в Криму - і абсолютна більшість українських громадянтепер розуміє, що при таких розкладах тільки НАТО зможе загарантувати нам безпеку та суверенність.
Володимир Путін, який за словами канцлера ФРН Меркель, не здатний об'єктивно оцінювати ситуацію, став реінкарнацією Йосипа Сталіна на пострадянському просторі і живе у своєму, видуманому ним та російськими медіа світі, в якому Росія знову світовий лідер, і як колись СРСР, може собі дозволити "ганяти" танки по Східній Європі та Кавказі. Володимир Путін щиро вважає розвал СРСР – несправедливістю, інспірованою та проплаченою агентами Заходу, і оголошує нову імперську ідею - захист російських інтересів на "історичних" територіях в межах колишньої Російської імперії Романових взірця до 1914 року.
Небезпека сьогоднішньої ситуації в тому, що успіх "неявної" російської війни в Криму може спровокувати своєю безкарністю чергові подібні дії і в Східній Україні. Якщо Євросоюз та НАТО не справиться із новими геополітичними викликами у зв’язку із кримським конфліктом та не "втихомирить" російського агресора із забезпеченням цілісності України, постане логічне питання: а для чого взагалі існує ЄС та НАТО і чого країнам туди входити.
Росії економічно не вигідно розпочати повномаштабну війну із Україною чи відірвати від її територій тільки Крим. Вона хоче контролювати український уряд, підтримуючи нестабільність у східних регіонах і домагаючись зміни зовнішнього курсу на свою користь, щоб "інтегрувати" всю Україну назад в сферу своїх інтересів.
Наступні кроки єв нової української влади для захисту суверенітетута територіальної цілостності :
1. Терміново позбутися безблокового статусу. При такому агресивному сусіду слід входити в колективні схеми оборони.
2. Оскільки Росія не визнає приналежність своїх військ на Кримському півострові, то формально там перебувають невідомі озброєні бандформування, які здійснюють терористичні дії щодо українських військових та мирного населення. Слід оголосити надзвичайний стан на території півострова і згідно із міжнародним закононодавством запросити військову допомогу в сусідів: Туреччини, Грузії, Румунії для антитерористичної операції на території Кримської Автономії.
3. Терміново запропонувати США договір про військовий союз та взаємодопомогу при агресії третіх країн із можливим розміщенням військових частин на території України чи США для виконання умов договору.
4. Проголосувати у парламенті та подати заяву про вступ у військовий альянс НАТО. Цей крок не простий і довготривалий, але ми змушені його вже зробити. Справа в наступному, по-перше, у НАТО зараз 28 країн-учасників, і кожна має вступ погодити, по-друге, за чинним статутом НАТО в нього не беруть країн, в яких діючі конфлікти чи війни із сусідами. Але для України можуть зробити виняток.
Для термінової стабілізації ситуації в українських інтересах сьогодні доступні всі вищеназвані кроки, і ми всі повинні створювати політичну підтримку і тиск на новий український уряд для його руху у цьому напрямку.
