Голодомор - ця тема традиційно на слуху наприкінці листопада, коли українці вшановують пам'ять про жертв однієї із найбільших трагедій у своїй історії. Про ті події вже написано багато наукових праць, книг, статей, знято фільмів. А втім, як і раніше, вона залишає багато таємниць, і запитань інколи більше, ніж відповідей.
ВВС Україна підготувала короткий огляд книг, які можуть допомогти розширити знання про голод, його жертв і тих, кому вдалося вижити.
882 510 жителів України, що померли впродовж 1932-1933 років, 13 тисяч постраждалих населених пунктів - загалом, це найбільше видання, присвячене Голодомору.
Видання у 2008 році - до 75-х роковин голоду - підготував Інститут національної пам'яті.
Насправді це не одна книга, а загальнонаціональний і 18 регіональних томів. У Донецькій, Одеській, Харківській, Хмельницькій та Черкаській областях томи складаються з кількох частин. Разом їхній обсяг - 22 тисячі сторінок.
Загальнонаціональний том, серед іншого, містить аналітичний розділ "Як це було", в якому на підставі документів аналізують історичні та правові аспекти Голодомору, "Хроніку" із поденним описом подій від осені 1932 до літа 1933 років в Україні, і 140 тогочасних фотографій.
Ці матеріали є у вільному доступі на сайті Інституту національної пам'яті.
Голод 1932-1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів
Це видання, що з'явилося у 1990 році під "маркою" Інституту історії партії при ЦК Компартії України - філіалу Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС - одним із першим "пробило" табу на тему Голодомору в Україні.
Радянському читачеві були надані щойно розсекречені архівні матеріали, які відображають причини, хронологічний перебіг та наслідки трагедії.
У розділі "Мовою документів" наведені постанови політбюро про хлібозаготівлі, доповідні записки, листи, телеграми.
"Останні матеріали дедалі більше сигналізують про збільшення голодування у багатьох селах Тростянецького району з наслідками опухання і смертей", - ідеться, приміром, у спецдонесенні із Вінниці.
"По с. Тростянчик голодує 40 сімейств, усі колгоспники, переважно бідняки, серед них 15 дітей лежать опухлими", - звідти ж. Книгу можна прочитати на офіційному порталі Державної архівної служби України.
Kолекція документів Галузевого державного архіву Служби безпеки Україні на офіційному сайті СБУ
Збірка, з описом якої можна ознайомитися на сайті СБУ, називається "Голодомор 1932-1933 рр. в Україні". Вона містить 155 документів та окремих справ.
"Фактично вперше за роки незалежності України було проведено фронтальне обстеження фондів радянських органів державної безпеки з метою виявлення документів з історії голодомору 1932-1933 років", - розповіли у службі.
Серед наведених документів, приміром, є директиви "про заборону радгоспам продавати м'ясо та масло і обов'язковий продаж всієї товарної продукції до державних заготівельних установ", накази "про перебудову роботи на селі" та службові записки "щодо кількості розстріляних протягом 1933 р. за постановою Судової трійки". Або, наприклад, листівка Українського Революційного Комітету "Селяне, не давайте хліба большевикам!", орієнтовно видана у 1939 році.
Зазначено також, що дослідники за потреби можуть ознайомитися із матеріалами безпосередньо за місцем їх зберігання.
Найбільший злочин Кремля
Книгу зі страхітливою обкладинкою - скелет із косою, що йде повз голодуючих людей - видали у Лондоні до 20-х роковин Голодомору.
Її підготувало Демократичне Об'єднання Бувших Репресованих Українців Совєтами у Великій Британії, автор - Вербицький М.
Зазначено також, що фактичні матеріали зібрали серед членів об'єднання, яким вдалося пережити голод.
"Вирвавшись із "сталінського раю", ми запитували: чи знав про це Захід?" - питання у передмові до книги. Оригінальний її примірник, зокрема, зберігають у бібліотеці ОУН в Лондоні.
Жнива скорботи: радянська колективізація і голодомор
В оригіналі The Harvest of Sorrow: Soviet Collectivization and the Terror-Famine британського дипломата, історика та літератора Роберта Конквеста вийшла 1986-го року.
У той час навіть на Заході не завжди визнавали факт Голодомору, а тим паче голод як спосіб терору і винищення населення.
У підсумку праця стала одним із найґрунтовніших досліджень на цю тему. Перший переклад українською мовою з'явився у 1993 році і вийшов у видавництві "Либідь".
"П'ятдесят років перед тим, як я почав писати ці рядки, Україна та українські, козацькі й деякі інші землі на схід від неї - територія з майже сорокамільйонним населенням - нагадували один величезний Берген-Бельзен", - такими словами почав свою передмову автор.
За свою книгу Роберт Конквест отримав низку відзнак, зокрема і Національну премію України імені Тараса Шевченка (у 1994 році). У 2005 році його відзначили найвищою цивільною нагородою у США - "Президентською медаллю Свободи". Того року президент України Віктор Ющенко нагородив його орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня.
Ваші мертві вибрали мене...
До того, як у 1993 році переїхати жити до України, на початку 1980-х років американський історик і політолог Джеймс Мейс почав видавати перші статті про Голодомор, після чого його запросили бути помічником Роберта Конквеста.
Пройде кілька десятків років, і його поховають на Байковому кладовищі у Києві, Віктор Ющенко нагородить його орденом і видасть розпорядження про вшанування пам'яті, а згодом на честь дослідника в Україні назвуть кілька вулиць.
"Ваші мертві вибрали мене..." - це збірка ключових праць Джеймса Мейса, багато з яких присвячені Голодомору. У 2013-му "Українська прес-група" видала ще одну збірку - "Свічка у вікні...".
Окрім того, у 2008 році Києво-Могилянська академія видала чотирьохтомне видання матеріалів Конгресово-президенської Комісії США "Великий голод в Україні 1932-1933 років" під редакцією Джеймса Мейса, який очолював її.
Марія
"Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933", - посвята, якою Улас Самчук почав свій роман - перший художній твій про події Голодомору.
Його автор, живучи у Чехословаччині, написав ще у 1933 році, одразу після описаних у книзі подій. У 1934-му твір видали у Львові, однак потрапити до читача в Україні йому було дуже складно. У наступні роки його видавали у різних країнах світу, зокрема в Аргентині - у 1952-му. В Україні ж він офіційно вийшов лише після відновлення незалежності.
У романі-хроніці описана трагедія України після 1971-го року - через трагедію однієї жінки. Його вважають одним з найкращих творів про історію українського народу у ХХ столітті.
Жовтий Князь
Твір Василя Барки - представника української діаспори у США - написаний у 1958-1961 роках. Він також став одним із перших у світовій літературі професійним прозовим твором, присвяченим Голодомору 1932-1933 років.
Роман є лiтописом сiмейного життя родини Катранникiв. Хоча в його основі - власні спогади автора, який у молодості опинився на межі голодної смерті. Їх він виношував 25 років - записувати свідчення очевидців і свої власні почав у 1943 році, перебуваючи у таборі для переселених людей, а обробляти - вже у Нью-Йорку, у 1950-му.
Книга здобула схвальні відгуки на Заході. Французька газета "Ле Монд" у 1967 році визнала її "найкращим твором у повоєнній Європі на одну з найважчих тем".
За цим романом Олесь Янчук у 1991 році на Київській кіностудії створив фільм "Голод-33".
Тема для медитації
"Степан у Мурманському офіцером служив та й прочув, що на Вкраїні голод. Приїжджає в село, а батька вже на цвинтар звезли. Він туди, коли ж гукає щось із кагата... Насилу живого витяг!", - діалоги між персонажами роману Леоніда Кононовича нерідко нагадують справжі історії, які розповідають свідки Голодомору та інших подій із життя українців ХХ століття.
Роман-епос, роман-спокута - так книгу українського майстра кримінального жанру охрестили у пресі.
За словами самого автора, його книга - про радянську епоху і про те, що відбувається із Україною зараз.
"Тему для медитації" нагородили багатьма відзнаками, висували на Шевченківську премію. За відгуками багатьох читачів, це один із найкращих творів української літератури початку ХХІ століття.
Оксана Забужко включила роман до переліку книг, без яких "наша література доби незалежности немислима".
Зернятко надії
Автори текстів цієї книги намагалися уникати жорстоких сцен і натуралістичних подробиць, оскільки "Зернятко надії" - перша збірка оповідань та віршів про Голодомор для дітей.
Міністерство освіти рекомендувало її для вихованців дитячих садочків, учнів молодшої та середньої школи.
Видання книги наелектризувало певну частину українських політиків, зокрема із Партії регіонів. Проте її підтримали багато письменників.
Історик, тепер голова Інститут національної пам'яті, Володимир В'ятрович у відповідь провів аналогію із темою Голокосту, яку, за його словами, єврейське суспільство відкриває для нових поколінь у ранньому віці.
