13 червня 1908 року американська свердловина "Ойл сіті" на полі селянина Михайла Баб’яка дісталася рекордної кілометрової глибини. Та чорний фонтан ударив звідти з такою силою, що лише за добу вилилося 3 т нафти.
Двома насосами - більше під руками не було - встигли перекачати заледве половину. Решта розлилася по людських городах, винищивши все, що там росло. Дісталася до річки Тисмениці, а далі поплила до Дністра.
Сотні робітників копали ями й насипали вали. Лише за чотири дні потік вдалося скерувати до земляних збірників.
За місяць в "Ойл сіті" влучила блискавка. Пожежа була такою, що стовп диму бачили аж у Самборі - за 50 км. Вогонь спробували накрити велетенським дзвоном, аби перекрити доступ кисню. Та фонтан нафти відкинув дзвін, як забавку. Приборкувати стихію кинули військо.
Пожежу загасили за три тижні. Але листівками зі знімками велетенського стовпу диму й вогню торгували ще довго.
Це був не перший випадок масштабної аварії на свердловинах біля Борислава.
"Місто тоне в нафті, - писала "Нью-Йорк Таймс" у липні 1904-го про Борислав. - Нафта затопила вулиці". Місцеві робітники тоді покинули працю й оголосили загальний страйк. Вимагали 8-годинного робочого дня. До Борислава вислали 5 тис. війська й жандармів. Бунтарів утихомирили й місто від нафтового потопу врятували.
Інформація з книги Дениса Мандзюка “Країна Галичина”, проект Локальна Історія
