1 квітня з аеропорту «Бориспіль» відлітають учасники 22-ї української антарктичної експедиції. На станції «Академік Вернадський» вони замінять попередню команду, яка провела там цілий рік. Про це сьогодні, 13 березня, на прес-конференції у Львові повідомили представники Українського антарктичного наукового центру.
Бюджет цьогорічної експедиції – 39, 2 млн грн. Ці кошти передбачені в рамках Державної цільової науково-технічної програму проведення досліджень в Антарктиці на 2011-2020 роки. Через значну інфляцію фінансування виходить меншим, аніж було у попередні роки. До прикладу, коли долар був по 8 грн, бюджет однієї з експедицій становив близько 25 млн грн.
Стосовно допомоги меценатів, то, як зазначив головний інженер НАНЦ, учасник трьох сезонних експедицій і логістичних операцій на острові Галіндез Ігор Мороз, український бізнес не поспішає вкладати гроші у державну науку. Тим не менше, торік науковці отримали допомогу – три виробника гумових човнів подарували їм по човну, які нині активно використовуються.
Як розповів Ігор Мороз, участь у цій експедиції візьмуть 12 осіб. Серед них науковці і технічний персонал.
Перед тим вони пройшли серйозний відбір, ретельну медичну перевірку і практичну підготовку. На антарктичній станції вони проводитимуть різні наукові дослідження, в тому числі, вивчатимуть те, як впливає на людину життя у таких суворих умовах.
Жінок у довготривалі експедиції не беруть. «Такі фізичні навантаження їм не до сили», – пояснив керівник наукового напряму медико-біологічних досліджень, учасник Першої морської антарктичної експедиції на НДС «Єрнст Кренкель» та багатьох сезонних експедицій Євген Моїсеєнко.
За його словами, у 1997 році був експеримент із залученням жінок, однак його вирішили більше не повторювати. Проте у сезонних короткотривалих експедиціях жінки часто беруть участь.
Начальник станції, учасник п’яти експедицій Віктор Лук’ященко розповів, що на острові Галіндез, де розташований «Академік Вернадський», ще кілька років тому не було пінгвінів, а зараз їх там тисячі. Втім, брати на руки цих птахів небезпечно, тому що вони можуть дуже серйозно поранити дзьобом.
У певні періоди місце експедиції навідують туристи, однак через них можуть бути певні клопоти – учасники експедиції, які тривалий час живуть ізольовано, можуть підхопити від них респіраторні захворювання.
Найбільший же виклик для учасників експедиції – це перебування цілий рік у замкненому колективі. Зокрема, дуже бракує спілкування з близькими. Телефонний зв’язок дорогий – 1,24 дол. за хвилину, так само, як і інтернет – 1 мегабайт коштує 205 грн, тоді як весь передбачений на зв’язок бюджет – 200 тис. грн.
Водночас головний інженер НАНЦ розповів, що науковці «Київської політехніки» нині працюють над створенням для української антарктичної станції системи супутникового інтернету, який дасть можливості для безлімітного зв’язку. Очікується що ця система буде запроваджена у 2019 році.
У кожного із зимівників є персональний план досліджень, які вони мають провести. Тобто роботи у всіх багато, втім, вільний час також є. Учасники експедиції розповіли, що на станції є спортзал, бібліотека і фільмотека.
Окрім того, британці (а цю станцію, яка спочатку називалася «Фарадей», у 1996 році Україні передала Великобританія) залишили там вініловий програвач і 2,5 тис. вінілових платівок. Також на станції ще залишилась англійська традиція – по суботах одягати піджаки, краватки, накривати гарно стіл і діставати вино.
Відповідаючи на питання про значення роботи станції «Академік Вернадський», Євген Моїсеєнко зазначив, що Україна належить до антарктичних держав, які мають право голосу щодо діяльності в Антарктиці і яких на сьогодні у світі є лише 29. Україну прийняли до цієї спільноти у 2000 році.
«Ми проводимо дослідження за різними напрямками, по всіх напрямках займаємо певні позиції у світі. Ми там виглядаємо доволі пристойно, і це, можливо, єдиний в Україні напрямок, який підтримуємо на дуже доброму рівні. А це престиж України і престиж української науки.
Мало того, Антарктида ще мало вивчена, але там є великі запаси корисних копалин. Також це склад прісної води (90% всієї прісної води). Ми там присутні з точки зору проведення наукових досліджень і тому маємо право у перспективі бути повноцінними розпорядниками цих ресурсів, які колись будуть слугувати для розвитку людства», – додав він.
