У V столітті до нашої ери Рим, тоді ще зовсім не могутній, розпочав війну із сусідом - етруським містом Веї. Причини тої тижби згубилися у глибині віків, і хто перший розпочав кидати каміння у сусіда, уже невідомо.
Можливо, справа була у контролі над переправою через Тібр; цілком імовірно, що соляні копальні на узбережжі цікавили обох суперників; та й недалеке і жваве місто Фідени також приваблювало римлян і етрусків однаково. Цікаво, що обидва вороги жили навіть не за два десятки кілометрів один від одного. А поміж тим, перші кампанії у тих місцях розпочалися помежи сусідами ще 485 року до нашої ери і тривали із сумнівним успіхом аж до 474 року. Цебто 11 років сусіди винищували один одного, спустошували землі та міста, руйнували тодішню цивілізацію… причому жоден за 11 років війн так і не здобув рішучої переваги. Та уже давно забута сусідська війна канула в історію.
Сусідські суперечки траплялись і між нашими громадами, але сьогодні, під час війни, українські міста і села добре розуміють, що нині треба перш за все гуртуватись і допомагати один одному.
Пошук спільного стає домінуючим і серед львівських громад. Адже простим процес створення об’єднаних громад у нас не був. Зробили свою справу і численні політичні конфлікти на фоні багатьох виборів. Та й інтереси і незадоволення тих чи інших осіб із різним ступенем впливовості теж додались. Однак час поставити цьому крапку. Громади постали, як постали, і працюють, маючи однак чимало питань, які потребують спільного вирішення.
І тому на порядку денному постає питання Львівської агломерації. Власне, а що це таке? Відносно компактна територія, де проживає понад 1,1 млн жителів області (майже половина), тут 2/3 капітальних та прямих іноземних інвестицій регіону, понад 90% інноваційного потенціалу Львівщини, другий за потужністю міжнародний аеропорт в країні, найбільша транспортно-логістична та виробнича інфраструктура на заході України. І ми чітко бачимо: на жаль, є постраждалі регіони, які бойові дії фактично знищили. А є місця, на які, на щастя, російський напад не мав такого нищівного впливу. І власне серед них – Львівська область і Львівська агломерація зокрема.
І тому зрозуміло, що хто-хто, а Львівщина швидше всього стане одним із ключових центрів відновлення економіки України. Саме до такого висновку дійшли на серпневій зустрічі представниці і представники 17 територіальних громад Львівського району. Тоді вони розглянули перспективи формування Львівської агломерації. Обговорили передумови для створення спільних проєктів, які будуть створювати умови більш комфортного життя в громадах. Йшлося, зокрема, про покращення транспортного забезпечення, переробку сміття, медичні послуги тощо.
На цій зустрічі, яка відбулась за підтримки Ради Європи, говорили і про світовий досвід. Він показує – регіональні центри, як Львів разом з сусідніми громадами, усюди можуть повноцінно розкрити свій потенціал, якщо розвиваються саме агломераційним шляхом. Це означає, що більші і менші громади об’єднують свої зусилля задля досягнення спільних цілей розвитку і подолання спільних викликів . Більшість таких агломерацій – як маленький Євросоюз: кожна громада зберігає свою самостійність, але в певних сферах працює разом з партнерами.
Саме так і вирішили рухатися на Львівщині, маючи на увазі зокрема і європейську перспективу України. Установче засідання Керівного комітету з формування Стратегії розвитку Львівської агломерації, створеного за розпорядженням голови Львівської ОВА Максима Козицького, провели у листопаді. Формування такої стратегії розпочали чи не вперше в Україні. А Рада Європи зголосилася бути партнером у цьому процесі. Цей процес має стати майданчиком для співпраці громад і дасть їм можливість планувати розвиток на роки вперед і досягати позитивних змін вже сьогодні. А результатом має стати те, щоб кожна людина, де б вона не жила в майбутній агломерації, могла отримувати однаково якісні послуги.
Щодо викликів, то їх навіть попри воєнні загрози немало. Це і необхідність створення єдиної системи громадського транспорту, збалансованого просторового розвитку міських та сільських територій, створення комплексної системи поводження з відходами, раціональне використання природних ресурсів та подолання спільних екологічних проблем. Тож Львівська агломерація може стати буквально першопрохідцем у вирішенні багатьох подібних питань. Рухатися є куди.
Процеси навколо створення Львівської агломерації – на старті. Створені робочі групи провели перші заходи. Фахові експерти і експертки разом із усіма громадами зараз у процесі написання Стратегії, яку мають підготувати на осінь. Цей рух іде паралельно із напрацюванням майбутнього закону, адже профільний комітет Верховної Ради України найближчим часом мав би презентувати проект відповідного закону. В кінцевій точці будемо разом, каже Степан Куйбіда, директор обласного департаменту економічної політики.
На його фахову думку, економічні фактори і вимоги нового воєнного і повоєнного часу підштовхують саме зараз до агломераційних процесів.
“Не можна ігнорувати те, що Львів як обласний центр – це третина економіки регіону, третина населення, більш ніж половина валового продукту. Це дуже багато. Об’єднана громада додала свіжого подиху. Але потенціал Львова є суттєво більший ”, - так звучить висновок Степана Куйбіди.
Доречно згадати і про те, що і Львівська, і багато сусідніх громад стали з початку вторгнення прихистком для ВПО і перенесли колосальне навантаження. У пікові дні на початку повномасштабного вторгнення, за даними Львівської обласної військової адміністрації, на території області перебувало 350-400 тис. людей з інших регіонів, і це лише офіційно. Втім, навіть таке соціальне навантаження громади успішно витримали разом і у співпраці.
Ще більшу роль Львівська агломерація має відгравати у майбутньому. “Ультрареактивні двигуни економіки – агломерації – воєнній та повоєнній Україні ой як потрібні. Після завершення бойових дій нам слід не просто відновити зруйноване, а переосмислити все. І саме формат агломерації, на мою думку, – найоптимальніший спосіб відбудови України. Агломерація є фактичним утворенням, хочемо ми того чи ні, воно існує. Але це питання слід врегулювати законодавчо. Уже зараз. Об’єктивно, найбільше шансів бути офіційно узаконеними першими – у наразі умовних Київської та Львівської агломерацій. Релокований бізнес на Львівщині затримається. А тому треба вже думати про пристосування та облаштування адекватної та стратегічно правильної інфраструктури, аби не стати ще більше заручниками транспортних та людських потоків, щоб одержувати якісні освітні, медичні послуги, щоб подбати про екологію навколо. А це можемо зробити лише у спілці із сусідніми громадами. Аби комфортне й якісне співжиття мали всі наші мешканці”, – говорить заступник міського голови Львова з містобудування Любомир Зубач.
Щонайменше останні сто років у світі розвиваються великі мегаполіси сучасного типу. І наголосимо, більшість із них – не одна адміністративна одиниця, а союз різних муніципалітетів. В Україні ми починаємо цей процес з певним запізненням. Сьогодні ми все більше розуміємо, що природній процес формування агломерацій чи як їх часто називають метрополій треба таки стимулювати через певні механізми. Унікальна роль Львова і його сусідів полягає в тому, що агломераційний всеукраїнський “пілот” найпростіше перевірити саме тут у нас. Львівська агломерація географічно близька до Європи: імовірно буде свого роду «хабом» під час війни і після перемоги. Тому нам максимально швидко треба забезпечити співпрацю і інтеграційні процеси, аби знову ж таки максимально залучити увагу і кошти, зокрема ЄС. А це матиме безпосередній влив на те, щоб позитивний ефект від агломераційного гуртування відчули всі.
