"(На польському кордоні - ред.) я відчув себе людиною іншого сорту, яку можна залякувати, на яку можна кричати", - керівник Управління соціального служіння ПЦУ, капелан Сергій Дмитрієв розповів про своє повернення в Україну через кордон з Польщею після міжнародної конференції.
"Друга ночі. Кордон з Україною Дорохуск-Ягодин. 20:30
У машині я і четверо юнаків, усі переселенці з окупованих територій.
Вони пережили найгірші речі - окупацію, вибухи, смерть.
Запропонувавши їм подорож закордон, я дуже хотів показати їм інакший, спокійний, цивілізований світ. Він їм дуже сподобався, всі у захваті повертаємося додому.
Після шестигодинного очікування на польському кордоні позитив і відчуття щастя потрохи вщухають: між автівками бігають наші земляки, продають місця у черзі.
Такий у них бізнес - зранку до ночі стоять у черзі і продають місця ближче до шлагбауму...
Ми не вибираємо легких шляхів, відмовляємося від пропозиції зекономити час і продовжуємо чекакати.
Чекаємо. Чекаємо, хоча умов для очікування немає жодних. Людина, яка хоче сходити в туалет, повинна робити це привселюдно при дорозі...
Біотуалетів, води годі шукати.
Нарешті у нас забрали документи на перевірку.
Я, дивлячись, що до нашої автівки ніхто не підходить, швидким кроком прямую у вбиральню. Повернувшись через 3 хвилини, бачу польського митника, який кричить на мою молодь. “Гдзє кєровца? Длячего не ма керовци?” Підходжу і дуже спокійно пояснюю ситуацію: Шість годин на кордоні, відсутність туалетів, дуже хотів (вибачте, що мушу про це писати)...
- Вам треба було спитати дозволу!
- Не кричіть будь-ласка на мене.
- В мене такий голос.
- Я вас чую, не кричіть.
- Ви знаєте, що ми вас можемо затримати на три доби за таку поведінку?!
- Затримуйте...
- Не забувайте, що ви тут гості, поводьте себе як гості.
- Я не гість. Мій дід був поляком, я маю право навіть постійно жити у Польщі, якщо захочу. Якби я не мав такого права, вам теж не варто таким чином розмовляти. Давайте поважати одне одного.
Після цих моїх слів митник принишк. Каже "Сядайте до самоходу".
За декілька хвилин виносять документи і ми їдемо далі.
Знаєте у чому іронія долі? Ми поверталися в Україну з міжнародної конференції, на якій серед іншого, йшла мова про польсько-українське примирення, польсько-український діалог.
Ось такий у мене вийшов польсько-український діалог.
"Ми можемо довго говорити про історичну правду, створювати міжнародні групи, але перш за все, наведімо порядок на кордоні, адже саме тут починається для українців Польща і для поляків Україна. Так, на конференції у Любліні я спілкувався з розумними людьми - професорами університетів, відомими істориками, журналістами.
Я відчував їхню повагу і небайдужість до ситуації, у який зараз знаходиться наша країна. Але після конференції пройшло десять годин і я відчув себе людиною іншого сорту, яку можна залякувати, на яку можна кричати. Я раніше чув такі історії від інших українців, зараз сам став об’єктом некоректного, майже хамського ставлення.
Дуже прикра, але правда", - зокрема зазначив Сергій.
Нагадаємо, як раніше писало Гал-інфо, на україно-польському кордоні триває знущання над українцями які подорожують до ЄС.
