27 листопада 1937 року за вироком трійки НКВД розстріляно мирополита УАПЦ 73-річного Василя Липківського.
Василь Липківський - український релігійний діяч, церковний реформатор, проповідник, педагог, публіцист, письменник і перекладач, борець за автокефалію українського православ'я, творець і перший митрополит Київський і всієї України відродженої 1921 року Української Автокефальної Православної Церкви.
У 1919–1927 роках останній настоятель та доглядач Софії Київської. За визначенням академіка Агатангела Кримського — «апостол українського релігійно-національного відродження».
За час митрополичого служіння доклав надзвичайних зусиль до розбудови української православної церкви та спромігся перетворити її на впливовий фактор життя тогочасного українського суспільства. Відвідав з особистими візитами понад 400 парафій, де зустрічався з вірними УАПЦ та проповідував. Здійснив численні переклади українською мовою богослужбової та релігійної літератури. Є автором «Історії Української церкви».
У віці 73 років розстріляний за вироком «трійки» НКВД. Обвинувачувальний вирок передбачав вищу міру покарання за «антирадянську агітацію у великих масштабах». Точне місце поховання невідоме. На Лук’янівському цвинтарі у Києві встановлений пам’ятний Хрест на символічній могилі.
1989 року реабілітований «за відсутністю складу злочину».
ІІІ помісний Собор УАПЦ 27 листопада 1997 канонізував Василя Липківського та інших церковних мучеників 1920-1930 років, а день їхньої пам’яті визначено 27 листопада.
