9 серпня 1926 року в с.Стецева Станіславського воєводства (нині Івано-Франківської області) народився Євген Грицяк - член молодіжної організації ОУН, один із керівників повстання в Норильских таборах 1953 року.
Про це повідомляє Укрінформ.
Юнаком 16-17 років став членом Молодіжної мережі ОУН (Організація Українських Націоналістів), яка готувала молодь до боротьби з німецькими окупантами.
Потім був мобілізований, воював на 4-му Українському фронті, отримав кілька нагород.
Але 1949 року совєтська розвідка розкрила минуле Грицяка, він був засуджений за належність до ОУН до смертної кари, яку замінили на 25-літнє позбавлення волі.
Карався в Джезказгані, Норильську, Владимирській в’язниці, на Тайшетській трасі, в Іркутській в’язниці, Інті та Мордовії. Всюди, де був, постійно протистояв сваволі табірної і в’язничної адміністрації, очолював страйки і повстання.
Найдраматичнішим було перебування Євгена Грицяка в Норильських таборах. Руками в’язнів тоді будували Норильський гірничо-металургійний комбінат, вони працювали в копальні, а також будували місто. Горлаг складався з шести відділень, у кожному утримувалося по кілька тисяч осіб. У 4-му відділенні, куди спрямували Грицяка, було понад п’ять тисяч осіб. Коли в березні 1953 помер Сталін, усі сподівалися пом’якшення умов у таборах, однак у перші місяці адміністрація розпочала розстрілювати непокірних, що й призвело до повстання у всіх зонах Горлагу в травні. Грицяк очолив опір у своїй 4-й зоні. 25 травня 1953 року в’язні припинили роботу просто на будмайданчику, відмовилися повертатися в житлову зону.
9 червня 1953 року в’язням оголосили, що уряд задовольнив частину вимог, однак не все обіцяне було потім виконане, розпочалися провокації.
Грицяка спровадили спочатку до в’язниці Норильська, а потім до Владимирської в’язниці.
А 1956 року він був звільнений за постановою Комісії Президії Верховної Ради СРСР. Повернувся до рідного краю, працював вантажником, маляром, його навіть хвалили в місцевій газеті. Але у 1959 році Грицяк знову був заарештований – з огляду на тяжкість учиненого ним злочину.
Євген Грицяк пише численні листи-протести до уряду, в яких стверджує: його засуджено за те, що він боровся за права ув’язнених. Однак і після звільнення у 1964 році утиски не припинилися – він не міг знайти роботу, йому погрожували, що знову посадять, а дружину звільнять з роботи.
Тоді Грицяк вирішив емігрувати з СРСР. Однак дозволу на виїзд так і не одержав. У 1980 р. закордонне видавництво «Смолоскип» видало книгу Грицяка «Короткий запис спогадів. Історія Норильського повстання», після чого розпочалися нові погрози з боку КДБ.
У 1990 році на запрошення Проводу ОУН Грицяк побував у США та Канаді, виступав у багатьох містах із розповідями про Норильське повстання.
Нагороджений орденом «За мужність» I ступеня.
