15 жовтня 1959 року у Мюнхені московський агент КГБ убив Степана Бандеру – керівника Організації Українських націоналістів.
Приглушений, схожий на хрипіння крик почуло зі сходової клітки подружжя Гамзе, що мешкало на Крайттмайрштрасе в Мюнхені, в обід 15 жовтня 1959-го. Коли вибігли з квартири, побачили, що на долівці з розбитою головою лежить їх сусід – письменник Степан Попель. Поряд стояв кошик із помідорами – вони чомусь не розсипалися під час падіння. Під двері закотилася в'язка ключів, що чоловік упустив із рук.
З повідомлень у газетах наступного дня Ґамзе дізналися, що в їх будинку мешкав голова Організації українських націоналістів 50-річний Степан Бандера. "Після 13.00 дружина Провідника, пані Ярослава, зателефонувала до канцелярії Проводу, кажучи, що з її чоловіком трапилося нещастя: облитий кров'ю, він упав на сходах будинку, в якому жив, – згадує член ОУН, журналіст Данило Чайковський. – Пані Ярослава просила негайно дати лікарську допомогу. Зараз на місце випадку виїхали члени Проводу Степан Ленкавський, Ярослав Бенцаль і Іван Кашуба. Одначе на сходах і в коридорах будинку вже не було нікого, бо викликана в міжчасі сусідами швидка допомога забрала Провідника до лікарні. З ним поїхала і його дружина".
"Степан Бандера – це незручний, упертий і фанатичний слов’янин. На цьому етапі надзвичайно цінний для нас, опісля – небезпечний. Ненавидить так само росіян, як і німців", – писав в особистому посланні рейхсфюреру СС Генріхові Гіммлеру обергруппенфюрер Ґотллоб Берґер. Проягом 1941 – 1944 Бандера перебував у німецькому концтаборі Заксенхаузен. У вересні 1944-го він запропонував лідерові ОУН очолити Український національний комітет. Ця організація мала відстоювати інтереси українців у нацистській Німеччині, хоч насправді діяла б під жорстким контролем націонал-соціалістів. Бандера відмовився.
Протягом десяти років родина Бандери переїзжає з місця на місце, рятуючись від совєтських агентів. Лише 1954-го Степан з Ярославою і трьома дітьми селяться в Мюнхені, на Крайттмайрштрасе. Живуть під прізвищем Попель.
Вбивця Бандери може й досі проживати в ПАР
Припускали, що Бандера помер від серцевого нападу. Проте медична експертиза показала – причиною смерті стало отруєння ціанистим калієм. Голову ОУН поховали на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені. За два роки західнонімецькій владі здався агент КДБ Богдан Сташинський. Він зізнався, що був виконавцем замаху на керівників ОУН Лева Ребета і Степана Бандеру. Обох застрелив зі спеціально виготовленого для цього пістолета, що випускав у жертву випари кислоти.
"Я був у кіно в Берліні, – пояснював причини каяття. – Цілком випадково побачив у кінохроніці картини з похорону Бандери. Бачив лише одну картину: Бандера у відкритій труні, навколо нього люди. Коли я це побачив, мені здалося, що хтось ударив мене молотком по голові. Я був страшенно переляканий. Це було вперше, що я так безпосередньо побачив наслідки свого вчинку. Я хотів би сказати, що про наслідки я, власне, знав і раніше, я знав, що люди помруть. Але це не те саме: знати про щось і щось дійсно бачити. Я був цілком приголомшений, коли вийшов з кіна". Сташинського засудили до восьми років позбавлення волі. Що сталося з ним після тюрми – невідомо/
7 замахів на Степана Бандеру здійснено у 1947–1959 роках. Про них розповів керівник розвідки ОУН Степан Мудрик (1919–2004):
1) 1947 року таку підготовку робив агент КҐБ, який був відомий під прізвищем Мороз;
2) 1948 року такий план намагався реалізувати агент Стельмащук;
3) 1950 року вбивство готував агент з Праги;
4) 1952 року з Москви до Німеччини надіслали агентів, які виступали під прізвищами Лєман і Лєгуда;
5) 1953 року до Західної Німеччини надіслали агента, родом з Волині, під прізвищем Стефан Ліпгольц;
6) Весною 1959 року агент КҐБ Вінцік із Відня робив спроби викрасти сина Бандери, який навчався у гімназії;
7) 1959 року у Москві підготували молодого поляка, родом з Волині, який мав прилюдно застрелити Степана Бандеру і заявити, що він помстився за поляків, які, начебто, потерпали на Волині.
