29 серпня 1869 року у селі Барилові на Львівщині народився Мирон Тарнавський, головнокомандувач Української Галицької армії.
Закінчив офіцерську школу у Відні. Командир вишколу Українських січових стрільців (1916), легіону УСС (1917), 16-го піхотного полку стрільців (1918). Після арешту поляками і перебування в таборі військовополонених перейшов на службу до Української Галицької Армії: очолював фронтову групу «Схід», Другий корпус, в липні призначений генерал-четарем і головнокомандувачем УГА.
Разом із підрозділами УНР 30 серпня 1919-го звільняв від більшовиків Київ. У подальшому, рятуючи армію від виснажливих боїв у «чотирикутнику смерті» та епідемії тифу, вступив у переговори з Денікіним і погодився на приєднання до Добровольчої армії. Був відданий під суд, виправданий, але знятий з посади і призначений командиром штабу корпусу.
Востаннє очолював УГА в 1920-му на час хвороби генерала Осипа Микитки.
Жив у селі Черниці поблизу Бродів.
Помер 29 червня 1938-го в одному з львівських шпиталів.
