17 листопада 1869 року в селі Прилбичі на Львівщині народився церковний та громадський діяч, Праведник Народів Світу, Архимандрит монахів Студитського уставу Української Греко-Католицької Церкви, блажений священномученик та політв’язень радянського режиму Климентій (Казимир) Шептицький.
Походив з одного із найстаріших українських аристократичних родів Галичини, брат митрополита Андрія Шептицького. Здобув гарну освіту: закінчив гімназію у Кракові, навчався в університетах Кракова, Мюнхена і Парижа, отримав ступінь доктора права.
Працював адвокатом, депутат австрійського парламенту. Але в 1907-му Казимир Шептицький полишив перспективну політичну кар’єру, а за кілька років став монахом під іменем Климентія у студитському монастирі в Кам’яниці на Балканах.
Шляхетні риси роду Шептицьких: у Львові показали портрети предків митрополита Андрея
Як пояснює ієромонах Юстин Бойко: «…покликання до монашества у Казимира (Климентія) зародилося ще в юності. Та коли він вперше про це сказав матері, вона зробила два висновки: він ще не готовий до цього і мусить перейти випробування життям, а друге те, що батько, Ян Кантій Шептицький, не погодився б на те, що два сини будуть у монастирі. Тому в одному з листів мати радить йому, щоб він пройшов гартування часом свого наміру вступу до монастиря». І після смерті матері «він починає сходити з політичної арени і ставати ближчим помічником свого брата Андрія».
Блаженний священномученик Климентій Шептицький з монахами-студитами. Фото: photo-lviv.ua.
Здобув богословську освіту в єзуїтській колегії в Інсбруку, висвячений на священика. Згодом повернувся у Львів. Настоятель Унівського монастиря (1918), ігумен Святоуспенської Унівської лаври (1926). Засновував монастирі, допомагав братові в управлінні церквою. При цьому був надзвичайно скромною людиною: разом із монахами-студитами чергував на кухні та в монастирі, носив дуже вбогий одяг. У келії мав тільки залізне ліжко, шафу, столик і клячник для молитов.
За деякими свідченнями, в 1939-му був таємно висвячений на єпископа митрополитом Андрієм Шептицьким (хоча достовірних документальних свічень тому поки не знайдено).
Під час Другої світової війни разом із братом Андрієм урятував кілька сотень єврейських, польських та українських дітей від нацистів. Як згадував Адам Даніель Ротфельд: «Брати Шептицькі надавали допомогу, ризикуючи власним життям. Одним із врятованих ними був пізніший головний рабин Військово-повітряних сил Ізраїлю, а пізніше головний рабин Аргентини Давид Кагане».
Коли радянський уряд взяв курс на ліквідацію унії і 11 квітня 1945-го заарештував всіх греко-католицьких єпископів, а священиків стали схиляти до «об’єднання», Климентій Шептицький фактично став на чолі церкви. Він закликав не коритися тиску, зібрав підписи 61 священика з проханням звільнити заарештованих і припинити переслідування греко-католиків.
Отець Климентій з духовенством у Римі. 1939 р. Фото: photo-lviv.ua.
5 червня 1947-го 78-річного Климентія заарештували радянські спецслужби (просто в келії, під час молитви), звинувативши в антирадянській діяльності та співпраці з ОУН. «Шептицький Клемент був впливовою особою у формування націоналістичного руху й відіграв важливу роль у практичній боротьбі ОУН-УПА проти радянської влади» – записав у постанові про арешт майор МГБ Божко.
Далі були півроку допитів (переважно нічних) і тортур, але він не назвав жодного прізвища і не пішов на співпрацю з владою.
Засуджений на 8 років, покарання відбував у сумнозвісному Владимирському централі. Одна з працівниць тюрми Варвара Ларіна згадувала: «Був дуже високий, з бородою. Коли ми приносили їжу, він завжди посміхався. Часто дивився у вікно». Постійно хворів, більшість ув’язнення провів у лазареті.
Помер 1 травня 1951-го о 21.30 в тюремній лікарні, похований десь на церковному цвинтарі – тіло кинули в яму і засипали землею, не залишивши жодних позначок. Монахам-студитам у 2000-му так і не вдалося відшукати його могилу.
Реабілітований у 1991-му. За порятунок євреїв у роки Другої світової війни в 1996-му удостоєний звання «Праведник народів світу». 27 червня 2001-го зарахований до лику блаженних (беатифікований) Папою Римським Іваном Павлом ІІ під час візиту до Львова. Ім’я Климентія Шептицького присвоєно Музею народної архітектури і побуту у Львові (2016).
«…аристократ – це не той, хто має багато, а це насамперед людина, яка в своєму житті сповідує цінності і за ці цінності готова страждати, а навіть померти. Шептицькі були справжніми аристократами духу, як їх часто називають. А як їх сприймали монахи студити? Вони носили їх на п’єдесталі, бо не могли зрозуміти, як люди-аристократи, які мали можливість себе реалізувати та послужити Богу в іншій спосіб, прийшли до них і з ними разом служили». (Ієромонах Юстин Бойко).
Климентій Шептицький - аристократ і монах. Повчання
Нагадаємо, Гал-інфо розповідало про невідомі листи Климентія Шептицького.
Довідка Гал-інфо: Рід Шептицьких – це один із найстаріших аристократичних родів Галичини. Відомо, що грамоту на право земельного володіння рід Шептицьких отримав 1284 року від короля Лева Даниловича.
Графи Ян та Софія Шептицькі мали сімох синів: Роман (Митрополит Андрей), Олександр (загинув у Замості), Станіслав (генерал Війська Польського), Казимир (Блаженний архімандрит Климентій), Лев (Леон з дружиною Ядвіґою Шембек були вбиті радянськими солдатами у Прилбичах), Стефан (помер у 2 роки), Юрій (помер у 17 років).
