У суботу, 1 квітня, в Архикатедральному соборі Святого Юра у Львові відбулася презентація унікального історико-документального альбому «Блаженний архімандрит Климентій (Казимир граф Шептицький). Листи до рідного брата Станіслава графа Шептицького та родини. 1881-1945рр.». Збірка включає у себе невідомі до цього часу листи Климентія Шептицького та унікальні світлини, які упорядники видання збирали по цілому світі.
В Україні, на жаль, дуже мало відомо про отця Климентія Шептицького – рідного брата митрополита Андрея Шептицького. Його світське ім’я Казимир. До того як стати монахом, він був успішним політиком, правником і походив із заможного графського роду Шептицьких.
Унікальні листи були написані Блаженним сященномучеником Климентієм (графом Казимиром Шептицьким) до членів його шляхетної родини у період із 1881 по 1945 роки. Кореспонденція була нещодавно віднайдені отцем-настоятелем Свято-Іванівської Лаври Юстином Бойком у монастирі св. Теодора Студита «Студіон» у Кастельгандольфо, що біля Риму.
Більшість з віднайдених листів були адресовані брату Станіславу Шептицькому, який був генералом Війська Польського. Окрім того, листи проливають світло не лише на історію життя родини Шептицьких, але й на знакові історичні події, які відбувалися у Львові та в Галичині.
На презентації збірки був присутній Архиєпископ і Митрополит Львівської Архиєпархії УГКЦ Ігор (Возньяк). Він зазначив, що книга проливає світло на постать Блаженного Климентія Шептицького та стосунки у шляхетній родині.
«Я мав можливість перечитати багато з його листів, особливо вражає спілкування з братом Станіславом. Климентій Шептицький завжди звертається до нього «Стасю». Це звернення показує таке дитяче ставлення до брата і говорить про високу культуру цих людей, які мали дуже благородні та побожні душі», - зазначив владика Ігор.
Митрополит Ігор наголосив, що в листах його вразив опис події, коли Климентій Шептицький приїхав до родинного маєтку у Прилбичах після того, як там побувала радянська армія.
«Климентій Шептицький пише: "Нічого не залишили, все забрали, родинні фотографії та архіви, лише на підлозі зосталося багато газет". Що дійсно вражає, так це те, що він не критикує тих, хто це зробив. Він не каже, що там побувала орда чи розбійники. Він лише жалкує, що не міг нічого знайти, бо все зруйновано. Це багато говорить про благородність цієї душі», - сказав митрополит Ігор.
Додамо, що у 1939 році радянські війська розстріляли наймолодшого брата Леона Шептицького разом із дружиною Ядвіґою. Окрім того, вони пограбували та знищили родинний маєток графів Шептицьких у Прилбичах (село у Яворівському районі Львівської області, - ред).
Як зазначив владика Ігор, Климентій Шептицький також описує події 1941 року у Львові, коли радянська армія відступала зі Львова.
«Блаженніший Климентій в одному із листів описує, що творилося в тюрмах на Лонцького, Замарстинівській і Бригідках, як там полишали багато замордованих тіл. І тут він знову не критикує. Лише пише, що тіла замордованих замурували і треба чекати до зими, коли буде холодно, бо через запах важко до них присупити», - розповів владика Ігор.
Уривок з листа від 7 липня 1941 року:
«Ми тут живемо і здорові, але якби ще совіти були день-два довше в нас господарювали – були б нас усіх у пень вибили, вистріляли. Німці до нас прийшли 30 червня вранці, о 3-й. 25, 26, 27 червня – це були дні страшної масакри у Львові, у в’язницях. НКВД вбивали страшним способом і давніх в’язнів, і свіжо приведених... Тисячі жертв у Бригідках, у в’язниці на Замарстинові, в давній жандармерії на вулиці Сапіги і Лонцького, в Інвалідах – також жінки і діти – 9/10 із них становили українці. З провінції також надходять жахливі звістки: в Стрию винищених близько 560, в Дубні, Луцьку – більш як півтори тисячі, багато наших священиків; у Дрогобичі цілий монастир Василіан…».
Владика Ігор наголосив: «Є чого нам повчитися від цієї постаті. Він не критикував, не впадав у паніку. В його листах читається спокій. Він був графом, високоосвіченою людиною. Він був у австрійському парламенті і відігравав велику роль у політичному житті. Окрім того, бачимо, що їхня мати Софія виховала у них благородні душі. Я дякую усім тим, хто постарався і упорядкував цю книгу. Там також є багато архівних фотографій, рідкісних, про які раніше не знали».
Владика Ігор також наголосив, що у листах не відчувається напруження чи ворожнечі між братами. Вже у пізніх листах Климентій Шептицький говорить братові про те, що залишився самотнім, але і тут він пише не нарікаючи і не звинувачуючи у цьому нікого.
Уривок з листа від 1 листопада 1945 року: «Я тут лишився сам – саме сьогодні річниця смерті митрополита (Андрея, - ред), власне, повертаюся зі Святої Літургії, відправленої біля Його гробниці (у святому Юрі), заміненої на каплицю. На днях виїжджаю до Унева, тому що влада не хоче, щоб далі я перебував у Львові. Найсердечніше Вас всіх від душі і серця я вітаю і обнімаю. До побачення, але де і коли... Мабуть, швидше за все, на тому світі».
Владика закликав усіх вчитися благородності у блаженного Климентія Шептицького.
Отець настоятель Свято-Іванівської Лаври Юстин Бойко розповів історію про те, як були віднайдені ці листи.
«Ми презентуємо унікальну книгу. Це не науковий твір, а кореспонденція отця архімандрита Блаженного Климентія Шептицького. Презентуємо в соборі Святого Юра, у Львові, де навіть після смерті митрополита Андрея Шептицького, він ще перебував рік, а потім виїхав до Унева. Кореспонденція, як жоден інший жанр літератури висвітлює душу людину, бо людина в листах поміщає щось найдорожче, щось приватне. Саме ці листи показують нам Климентія Шептицького», - сказав отець Юстин.
Він наголосив, що листи охоплюють два великих періоди з життя Блаженного Климентія Шептицького: «Він народився 1869 році, а листи охоплюють період від 1881 по 1945 року. З одного боку – це період його успішної світської кар’єри і великий період його монашого служіння».
Отець Юстин розповів про те, як йому вдалося віднайти ці унікальні листи.
«В Італії озеро Альбано і біля нього патріарх Йосип Сліпий купив за гроші митрополита Андрея Шептицького монастир званий «Студіоном». Саме там свого часу підв’язалися монахи, які емігрували з України у Європу. Тут проходив і римський період Блаженнішого Любомира Гузара. Коли розпочався беатифікаційний процес Климентія Шептицького, почало приходити багато кореспонденції. Видно, що не встигали цю кореспонденцію переглядати. Треба було складати її у архіві. Монастир переїхав в Україну, будівля залишилася порожньою. На початку 2000-их років я поїхав туди на навчання, і мене іменували представником Студійського уставу при апостольській столиці та поручили займатися монастирем «Студіон».
Коли я прийшов до архіву монастиря, там було багато-багато документів складених пакунками. Я почав їх переглядати і перше, що впало у вічі – давні пожовклі листки. Коли я їх дістав, це було надзвичайно, бо побачив листи Климентія Шептицького до брата Станіслава, копії оригіналів переписаних на машинці. Там також був твір отця Климентія, який ми приготовляємо нині до видання. Твір, який він закінчив у 8 грудня 1911 року, коли вступив до монастиря. Це твір для родини та майбутніх поколінь «Про нашу маму». Окрім того, там було багато інших послань до родини, які ми також плануємо представити громадськості», - розповів отець Юстин Бойко.
Климентій Шептицький, за словами отця Юстина, завжди був у тіні свого брата – митрополита Андрея.
«Він ніколи не був на першому плані, хоч за багатьма справами Митрополита Андрея була постать його брата Климентія. Він у цьому чувся досить спокійним і ніколи не нарікав на це», - наголосив отець Юстин.
Він також додав, що листи відкривають Климентія Шептицького не лише як монаха, але й як успішну світську людину, яка зробила неймовірну кар’єру.
«Саме він був автором першого закону про лісове господарство Австро-Угорської імперії, яке було прийнято Сеймом з певними поправками. Після цього Климентій Шептицький був заступником президента, а згодом і президентом Галицького товариства лісів, яке культивувало не лише вирубку деревини, а й культуру відношення до лісу як до божого дару».
Листи також пояснюють, чому Климентій Шептицький у 1911 році вступив до монастиря.
«В листах до Станіслава він пише, що хоче послужити брату Митрополиту Андрею, служачи Христові. Тобто одна із його мотивацій – це допомогти брату», - наголосив отець Юстин.
Він наголошує: «Вражає те, що архімандрит і генерал, але два рідні брати, два різні служіння, але однієї крові. Вони настільки вміли, будучи в різних полюсах, єднати непоєднуване. Здається, що це є сьогодні прикладом до наслідування, як можна будувати відносини між собою, в родинах і між державами».
Ціла команда працювала над тим, щоб листи Климентія Шептицького побачили світ напередодні Великодня. Один із упорядників видання, доктор Іван Матковський, спеціально закордоном збирав унікальні фотографії родини Шептицьких та упорядковував їх. Він зазначив, що унікальні фото надала родина Шептицьких, яка мешкає у Варшаві, також багато фото знайшли в бібліотеках та архівах.
Іван Матковський зазначив: «В альбомі представлені листи Казимира Шептицького, адже ім’я Климентій – це ім’я, яке він взяв складаючи обітниці Богу. Це листи його, ще малого, до брата Станіслава, який вчився на військового спершу у Кракові, а згодом у Відні. Листи написані польською мовою, але опубліковані перекладом на українську».
Він зазначив, що листи були розшифровані племінником отця Яном-Казимиром Шептицьким. Він був сином Олександра Шептицького, одного з братів, який загинув у Замості у 1940-их роках, коли Польща була окупована Німеччиною.
Оскільки Климентій Шептицький мав непростий почерк, його племінник Ян-Казимир розшифрував їх та надрукував на машинці. Саме ці копії документів зберігалася у монастирі «Студіон».
Як зазначив Іван Матковський, на обкладинці альбому надруковані фото Климентія Шептицького, коли він був послом Австро-Угорського парламенту – законодавчої інституції тогочасної імперії.
«За передмову ми використали спогади ще однієї племінниці Климентія Шептицького – сестри Ванди, дочки Леона графа Шептицького, яка народилася у Прилбичах. Друга світова війна та поневіряння закинули її на Близький Схід, вона похована у Сирії, десь в Алеппо. Ці спогади також надруковані вперше. У них сестра Ванда написала про родину Шептицьких, про те, що вони походять із давнього руського роду і тому дуже любили русинів і завжди намагалися їм служити», - зазначив Іван Матковський.
Також він наголосив, що у 1939 році генерал польського війська Станіслав Шептицький переховувався на Святоюрській горі у Львові, коли Польща була поділена між Німеччиною та радянською Росією.
«Тут знайшла прихисток група офіцерів на чолі з Станіславом. Тут був центр фінансування польського підпілля 1930-1941 років. Польське підпілля фінансував Ватикан за посередництвом митрополита Андрея та його брата Климентія», - зазначив Іван Матковський.
Упорядники унікального альбому сподіваються, що листи будуть опубліковані і польською мовою. Наразі книга вийшла обмеженим накладом у 1000 примірників. Усі листи прокоментовані, адже, за словами Івана Матковського, трапляються незрозумілі назви місцевостей, людей, про яких ми вже не пам’ятаємо, а вони залишилися в історії, бо це наші земляки, які походять із Львівщини.
«Це листи меншого брата до старшого, листи монаха до світської людини, листи до брата в окопі. Вони мають велике значення для істориків. На сьогодні не було жодної книги про отця Климентія Шептицького і немає його біографії, а це несправедливо, бо він на це заслуговує.
Довідка.
Рід Шептицьких – це один із найстаріших аристократичних родів Галичини. Відомо, що грамоту на право земельного володіння рід Шептицьких отримав 1284 року від короля Лева Даниловича.
Графи Ян та Софія Шептицькі мали сімох синів: Роман (Митрополит Андрей), Олександр (загинув у Замості), Станіслав (генерал Війська Польського), Казимир (Блаженний архімандрит Климентій), Лев (Леон з дружиною Ядвіґою Шембек були вбиті радянськими солдатами у Прилбичах), Стефан (помер у 2 роки), Юрій (помер у 17 років).
Блаженний Священномученик Климентій Шептицький, (17 листопада 1869 — 1 травня 1951) був архімандритом монахів Студійського уставу та рідним братом митрополита Андрея Шептицького. Також у світському житті він був послом до Галицького сейму та Віденського парламенту, заступником голови Господарського Товариства.
5 червня 1947 року Климентій Шептицький був арештований радянськими спецслужбами у своїй келії під час вечірньої молитви. Він був засуджений на 25 років ув’язнення. Архімандрит Климентій Шептицький помер в ув’язненні 1 травня 1951 року о 21 годині 30 хв. у Владимирському централі. Похований десь під стінами в’язниці.
Відео: Архикатедральний Собор св. Юра
У альбомі використано світлини з колекції «Archiwum Szeptyckich» (Польща), о. Юстина (Юрій Бойко), Івана Матковського, Лесі Квик, Романа Метельського, «Narodowe Archiwum Cyfrowe» (Польща), Muzeum Narodowe w Warszawie (Польща), Cyfrowa Biblioteka Narodowa Polona (CBN) (Польща).
Підготувала Анна Джунківська.
