17 січня 1869 року у селі Висоцьке на Львівщині народився Іван Труш –український живописець-імпресіоніст, майстер пейзажу і портретист, мистецький критик, організатор мистецького життя в Галичині на початку ХХ століття.
Походив із родини сільського кравця. Після закінчення початкової школи у рідному селі, продовжив навчання у Бродівській реальній гімназії. Родина жила бідно, тож у старших класах Іван Труш заробляв, виконуючи на замовлення невеликі портрети по фотографіях. Після закінчення гімназії в 1891 році, вступив до Краківської Академії красних мистецтв.
Іван Труш був членом студентського Товариства «Громада». Він потоваришував з відомими у майбутньому в Україні діячами культури – письменником Василем Стефаником, живописцями Олексою Новаківським і Осипом Куриласом.
В Академії Труша неодноразово нагороджували срібними та бронзовими медалями за академічні роботи, переважно – пейзажі. На впускному курсі Іван Труш поїхав до Мюнхена, де навчався в студії художника і педагога Антона Ажбе.
У 1897 році Труш переїхав до Львова. Через два роки відбулася його перша персональна виставка. На ній були представлені сорок портретів і пейзажів, які до кінця роботи експозиції були майже всі розпродані.
У Львові митець співпрацював з науковим Товариством імені Тараса Шевченка. За дорученням Товариства Труш їздив на Наддніпрянщину для налагодження творчих зв’язків з місцевими діячами культури.
Іван Труш. "Гуцулка з дитиною". 20-ті роки ХХ ст. Джерело: museum.net.ua
Перебуваючи в Києві, він написав портрети мистецтвознавця Дмитра Антоновича, письменника, історика і етнографа Олександра Кониського, філолога та етнографа Павла Житецького, композитора, диригента і фольклориста Миколи Лисенка, письменника Івана Нечуя-Левицького, поетеси Лесі Українки.
Зачарований Києвом, Труш створює цілу серію етюдів, на яких зображує Софійський собор, Володимирську гірку, Пам’ятник Богдану Хмельницькому, Дніпро.
Твори Івана Труша експонувалися в галереях Кракова, Відня, Софії, Лондона, Києва. Мати картину з його підписом в оселі – було ознакою аристократизму та інтелігентності. На славі художника наживались і зловмисники, роблячи підробки творів художника, які він легко виявляв в крамницях, після чого не обходилось без гучних скандалів із власниками крамниць. Тільки самому Трушеві вдалось знайти 300 підроблених картин.
Іван Труш. «Далекі гори». 1900-1913 р. Джерело: museum.net.ua
У 1903 році Іван Труш одружився на доньці історика Михайла Драгоманова – Аріадні. Подружжя мало четверо дітей.
Спільно з композитором Станіславом Людкевичем на власні кошти Труш видавав у 1905 році перший в Україні журнал з мистецтвознавства «Артистичний вісник». Умовно видання ділилось на дві частини: матеріали, що стосувались музичної тематики та статті про малярство й пластику.
Дружив з письменником, поетом і драматургом Іваном Франком. Вони познайомилися ще в Кракові, де Труш навчався в Академії, а Франко балотувався в депутати польського сейму. У Львові товариші мали звичку часто зустрічатись у кав’ярні «Монополь», де обговорювали події, свіжі газети, частенько гумористичні. Під час подорожей листувались. У 1904 році Труш і Франко стали засновниками «Товариства прихильників української літератури, науки і мистецтва». Метою Товариства була популяризація українського образотворчого мистецтва та народної творчості Галичини.
Іван Труш. «Захід сонця у лісі» 1904 р. Джерело: museum.net.ua
У 1912 році за фінансової підтримки сімейного лікаря Тадея Солов’я, Труш вирушає на Близький Схід, про який багато чув від Лесі Українки. Два місяці художник перебував на Сході, жив у Каїрі, потім здійснив поїздку до Єрусалиму.
Іван Труш писав портрети, пейзажі, сюжетні картини та натюрморти. Але, передусім був пейзажистом, оскільки романтичні пейзажі рідної Гуцульщини були основною темою творчості. Одним із шедеврів художника історики вважають його ранню роботу «Захід в лісі» (1904), написану на хуторі Зелений Гай. Мистецька спадщина Івана Труша налічує 6 000 робіт, серед яких 350 психологічних, академічних за типом, портретів.
Помер художник 22 березня 1941 року, похований на Личаківському цвинтарі Львова.
Джерело: УІНП.
