8 червня 1818 року народився правник, видавець, письменник, мемуарист Олесандр Корсун.
Син нащадка запорожця – місцевого поміщика, котрий змінив своє прізвище на ʺКорсуновʺ.
Навчався в м. Ставрополь у приватного репетитора. 1834-го вступив до другого класу Таганрозької комерційної гімназії. 1836-го покинув навчання й влаштувався на службу до місцевої митниці. Потім перебрався до Харкова, де здобував вищу освіту.
1839-го здійснив римовану обробку народних казок – ʺУкраинські повір’яʺ, перекладав з польської твори Адама Міцкевича, з чеської – Франтишека-Ладислава Челаковського.
Схвально відгукнувся на вихід ʺКобзаряʺ поетичним зверненням ʺДо Шевченкаʺ.
1841-го упорядкував і випустив у світ альманах ʺСніпъ: Украинській новорочникъʺ. Збірка містила його власні вірші, а також оригінальні твори Миколи Костомарова, Михайла Петренка, Порфирія Кореницького, Степана й Петра Писаревських, переклади Марфи Писаревської з Ф.Петрарки, М.Костомарова з Дж.-Н.Байрона.
1842-го Олександр Корсун закінчив юридичний відділ Харківського університету кандидатом правничих наук, у чині губернського секретаря обійняв посаду столоначальника Харківської кримінальної палати (на запрошення Григорія Квітки-Основ'яненка, який був її головою). Поширював українські книжки.
Протягом 1846-го жив у Тифлісі (нині м. Тбілісі, столиця Грузії). Від 1847-го до 1860-го виконував обов'язки чиновника із особливих доручень при Дербентському військовому губернаторові.
Успадкувавши батьківський маєток Богдановська Антипівка, порядкував у ньому. Включився в діяльність ростовського земства як гласний та мировий суддя. Збирав етнографічні матеріали, вивчав фольклор.
Помер 6 листопада 1891 р. у селі Богдановська Антипівка.
