22 лютого 1938 року у селі Бородаївка на Дніпропетровщині народився Олександр Григоренко, поет, шістдесятник, політв’язень радянських концтаборів.
«Уже з тринадцяти років Сашко писав справні вірші, кращі надсилав до газети «Зірка», отримував звідти схвальні відгуки і поради. – писала Олена Задворна- Галай у спогадах. – Вчителі називали його великим мрійником і романтиком. З п'ятого класу і по десятий був редактором шкільної газети, добре навчався. Рано усвідомив себе поетом. У сьомому класі мріяв стати художником, в старших класах вирішив бути військовим.
Отримавши атестат зрілості, Сашко вступає до Васильківського авіатехнічного училища. Невдовзі зрозумів, що це не відповідає його внутрішньому покликанню. Змалку не любив ні на що скаржитися, а тут не витримав і написав батькам: «Робота мене не лякає, погано тільки, що мало вільного часу, і я змушений тепер залишити своє улюблене заняття – писання віршів. Тут майже всі говорять по-російськи, навіть деякі українці. Я хочу зберегти чистоту своєї мови, не хочу піддаватися російському впливу...». Напевно, готував рідних до того, що військова кар'єра – не його справа».
Ти мене полюбиш не за пісню.
Ти мене полюбиш не за вроду.
Ти мене полюбиш за залізну
Відданість вкраїнському народу.
