15-18 січня 1941 року у Львові відбувався політичний «Процес 59-ти». Саме стільки молодих ОУНівців, віком від 15 до 30 років, потрапили на лаву підсудних. Восени 1940-го Львовом прокотилася хвиля арештів. Переважно це були студенти, а також гімназисти та випускник шкіл. Слідство тривало понад три місяці, протягом яких підсудні зазнавали тортур. Слідчі забороняли заарештованим спати, а допити проводили уночі.
Звинувачували їх у членстві в ОУН, антирадянській та терористичній діяльності, шпигунстві на корсть Німеччині. Оскільки НКВСівці вилучили літературу із закликами до боротьби за Українську Державу. Шпигунство полягало у переході радянсько-німецького кордону по націоналістичну літературу від Проводу ОУН. Провід перебував у Кракові (зона німецької окупації Польщі).
На фото вирок суду у справі. 1941. 15-18 січня. Джерело: archive.lnu.edu.ua
Суд виніс рішення розстріляти 42 ОУНівців, з яких 11 дівчат. Двадцять засуджених було розстріляно одразу після закінчення судового процесу. Решті призначили 10 років таборів. Серед арештантів-смертників був Дмитро Клячківський – у майбутньому перший командир УПА.
На фото 1. Люба Комар (1919 р.н.) – зв’язкова ОУН, на слідстві так і не зізналася у членстві в ОУН. Засуджена до розстрілу, згодом вирок змінено на 10 років таборів. Під час депортації втекла з тюрми у Бердичеві. Видала спогади „Процес 59-ти". Джерело: www.lonckoho.lviv.ua.
2. Наталя Шухевич (1922 – 2010), зв’язкова ОУН, сестра Романа Шухевича. Засуджена Процесом до 10 років таборів, згодом вирок змінено на 5. Повернулася із заслання лише в 1956 році. Джерело: www.lonckoho.lviv.ua.
Невдовзі справу переглянули і тим, хто ще залишився живим змінили міру покарання також на 10 років у таборах.
Не привчений до радянської судової практики адвокат Роман Криштальский, захищаючи молодь, вигукнув: «Та це ж цвіт української молоді!».
«Це були мужні і зворушливі слова. – пише у спогадах Люба Комар. – Після грубої лайки прокурора на нашу адресу вони чудовою музикою прозвучали в наших вухах та гордістю наповняли наші серця. Вони назавжди глибоко закарбувалися в нашій пам’яті. Але у той час, усвідомлюючи, де ми є, наше душевне піднесення затьмарила тривога: чи не сяде з нами на лаву обвинувачених наш добрий, але необачний оборонець?».
Серед обвинувачених було 37 юнаків та 22 дівчат у віці від 16 до 30 років (наймолодшими учасниками процесу були Марія Наконечна та Михайло Чарковський, які не досягнули 16 років): 13 студентів Львівського університету, 6 студентів Медичного інституту, 3 студентів Політехнічного інституту, а також 12 гімназистів, 6 випускників вищих шкіл, 5 випускників гімназій. Більшість із них — підпільники ОУН від члена «Юнацтва» до заступника провідника Крайового проводу Івана Максиміва. Вони виконували різні ролі та завдання, а багато із них навіть не знали одне про одного. Серед обвинувачених націоналістів був майбутній командувач УПА-Північ Дмитро Клячківський (псевдо «Клим Савур»). Також до числа підсудних потрапили не-члени ОУН.
Засуджені особи (рік народження) та вироки:
- Безпалько Ірина-Орися Володимирівна (1921) — 10+5+5 років[1], Верховний суд СРСР замінив вирок на 8+4
- Березовський Кость-Арпад Амвросійович (1914) — розстріл
- Берест Роман-Мар'ян Петрович (1897) — розстріл
- Боднар Анна Андріївна (1917) — розстріл; Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5 (див. примітки)
- Булка Орест Іванович (1922) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 6+3
- Винників Наталя Сидорівна (1920) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Вовк Микола Андрійович (1911) — розстріл
- Волошин Олена Василівна (1898) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Гаврилишин Мирослав Дмитрович (1923) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 6+3 (старший брат Богдана Гаврилишина).
- Гончарук Богдан Семенович (1912) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Горбаль Роман Томович (1919) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Гошко Микола Михайлович (1890) — розстріл
- Грицай Марта Теодорівна (1920) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Данилевич (Рубінський) Василь Петрович (1910) — розстріл
- Думанський Михайло Іванович (1915) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Думанський Петро Іванович (1913) — розстріл
- Думанський Степан Іванович (1918) — розстріл
- Дяків Роман Григорович (1904) — розстріл
- Єднорог Богдан Савич (1919) — розстріл
- Жидик Григорій Степанович (1913) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 4+2
- Зубач Ірина Антонівна (1923) — розстріл, Верховний суд УРСР замінив вирок на 10 років концтаборів
- Клак Петро Васильович (1911) — розстріл
- Клак Софія Степанівна (1917) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 8+4
- Клячківський Дмитро Семенович (1911) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Ковалюк Володимира Тимофіївна (1915) — розстріл
- Коверко Дарія Максимівна (1922) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Комар Володимир Степанович (1917) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Комар Любов Степанівна (1919) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Костишин Юрій Васильович / «Марків Юрій Михайлович» (1919) — розстріл
- Кохман Ганна Йосипівна (1922) — 10+5+5
- Коцюба Тарас Теодорович (1918) — розстріл
- Крупа Теодозій Володимирович (1918) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Куницький Богдан Миколайович (1922) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Левицький Олег Васильович (1921) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Максимів Іван Андрійович / «Бард Богдан Андрійович» (1913) — розстріл
- Малащук Людвига Іванівна (1915) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Матвійчук Андрій Михайлович (1913) — розстріл
- Матвійчук Микола Михайлович (1909) — розстріл
- Матковська Марія Петрівна (1921) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 8+4
- Матла Олена Антонівна (1917) — 10+5+5
- Наконечна Марія Іванівна (1924) — 10+5+5
- Нирка Станіслав Михайлович (1920) — розстріл
- Онуферко Степан Антонович (1923) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 6+3
- Пакуляк Михайло Іванович (1913) — розстріл
- Пецух Михайло Іванович (1920) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Пик Ірина Олександрівна (1918) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на висилку за межі СРСР, оскільки обвинувачена мала громадянство США
- Попадин Ольга Петрівна (1923) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 5+3
- Притуляк Стефанія Василівна (1915) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 6+3
- Світлик Лідія Юліянівна (1924) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 5+3
- Слюзар Дмитро Йосипович (1919) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Сороківський Семен Григорович (1912) — розстріл
- Ставарська Галина Петрівна (1920) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 5+3
- Старка Богдан Микитович (1922) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 6+3
- Столяр Галина-Олена Теодорівна (1917) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Тисляк Степан Михайлович (1918) — розстріл
- Чарковський Михайло Теодорович (1924) — ув'язнення в таборах, Верховний суд СРСР замінив вирок на 6+3
- Шенгера Петро Іванович (1920) — розстріл, Верховний суд СРСР замінив вирок на 10+5
- Шухевич Наталя Йосипівна (1922) — 10+5+5, Верховний суд СРСР замінив вирок на 5+3
- Грицеляк Богдан Михайлович (1923) — перед судовим засіданням справа Грицеляка була виділена в окреме провадження, тому процес фактично став «Процесом 58-ми».
У мотивації рішення суду зазначалося, що суворість вироку зумовлена тим, що «майже всі підсудні заявили в судовому засіданні, що не хочуть зупинити ворожої діяльності проти Радянської влади та заявили, що будуть продовжувати ворожу роботу при всяких умовах…».
Нагадаємо, як раніше повідомляло Гал-інфо, у львівських підвалах СБУ, ймовірно, утримували фігурантів «Процесу 59-ти».
Джерело: УІНП