7 червня 1916 року народився Петро Дужий, український письменник, член ОУН.
Уже в 4 роки знав напам’ять «Заповіт» та інші поезії Тараса Шевченка.
Разом із групою Дмитра Мирона планував проголосити акт відновлення української державності в Києві. Пізніше перейшов у підпілля, працював у Головній організаційній референтурі ОУН.
Організовував перші відділи УПА на Холодноярщині. Був засуджений німцями до страти, але зумів втекти. Учасник першої Конференції поневолених народів на Рівненщині. 1944-го увійшов до складу Головного проводу ОУН як референт пропаганди.
Його чотири рази арештовували поляки, двічі – німці, ще двічі – радянські спецслужби. 22 березня 1947-го засуджений до розстрілу. Його врятував травневий указ про скасування смертної кари. Пройшов через концтабори Колими, Сибіру, Мордовії.
Помер 24 жовтня 1997-го у Львові, похований на Личаківському кладовищі.
