25 вересня 1932 року у Донецьку народився відомий український співак Анатолій Солов’яненко.
Походив із шахтарської родини, закінчив Донецький політехнічний інститут. Там же викладав на кафедрі інженерної геометрії. Водночас навчався вокальному мистецтву у заслуженого артиста УРСР Олександра Коробейченка. Проходив стажування в театрі Ла Скала (Мілан, Італія). З 1965-го – соліст Київської опери. Київську консерваторію закінчив, уже маючи звання Заслуженого артиста УРСР (1967) та Народного артиста СРСР (1975).
Народні пісні у його виконанні стали взірцем майстерності.
Як згадував Василь Нечепа: «Таких тенорових верхів я не чув і не чую навіть тепер. Дивує, звідки такий голос? Адже традиційно оперні артисти в тілі, а Анатолій до останніх днів залишався струнким юнаком».
Завжди залишався високоморальним і чесним. Досягнув світових вершин виключно завдяки своєму таланту і праці. Не був членом компартії і ніколи не заспівав жодної комуністичної пісні. Можливо тому, коли в 1980-му Анатолія Солов’яненка висунули на здобуття Ленінської премії, за нього проголосували представники всіх радянських республік, крім України (всю премію перерахував у Фонд Миру). Був звільнений з Київського оперного, однак не проміняв українську сцену на заманливі пропозиції з Великого театру (хоча ще в 1954-му, щойно отримавши інститутський диплом, мріяв у колі однокурсників: «Я буду співати у Великому театрі, ви мене ще почуєте») та фантастичні гонорари закордоння (два сезони проспівав у нью-йоркській «Метрополітен-опері»).
1987-го виступав у Чорнобилі перед ліквідаторами аварії на ЧАЕС.
Помер 29 липня 1999-го в Козині під Києвом.
