Вже 7 грудня 2018 року у Залізничному районному суді міста Львова відбудеться засідання щодо спроб скандального відомого екс-чиновника Бориса Остапюка відновитися на посаді генерального директора Державної адміністрації залізничного транспорту України (ДАЗТУ). Про дату розгляду справи журналісти 24 Каналу дізналися з офіційного сайту Судова влада України.
Судова тяганина між державою (Кабмін й ДАЗТУ) та Борисом Остапюком триває біля 3,5 роки. Посаду гендиректора ДАЗТУ він займав з 1 квітня по 26 листопада 2014 року. Остапюка звільнили після низки корупційних скандалів розпорядженням КМУ (уряд Арсенія Яценюка). Рішення уряду він почав оскаржувати у судах, щоб відновитися на посаді. З 2015 року відбулось декілька засідань в судах різної інстанції по двох паралельним судовим справам – у Києві та Львівській обл. Останні раунди закінчились з перемінним успіхом. Навесні 2018 року Київський апеляційний адміністративний суд ймовірно (адже постанова була засекречена) прийняв сторону екс-чиновника. Дане рішення Кабмін та ДАЗТУ оскаржили в Касаційному адміністративному суді Верховного Суду. Паралельно з цим триває розгляд згаданої справи у Львові.
Є велика ймовірність того, що Бориса Остапюка через останнє судове рішення будуть намагатись протягнути новим очільником АТ "Укрзалізниця". Як повідомило ще два місяці тому, у вересні 2018 р., видання "Наші Гроші": "Борис Остапюк цього тижня пройшов співбесіду щодо призначення на посаду керівника "Укрзалізниці" у президента Петра Порошенка і лідерів "Народного фронту". Про це "Нашим грошам" стало відомо з двох незалежних джерел".
Щоправда, є один важливий нюанс. АТ "Укрзалізниця" як нова юрособа було створене у 2015 р. та стало правонаступником ДАЗТУ. Тому, як вважають в "Укрзалізниці", навіть якщо екс-чиновник виграє суд, його можуть поновити тільки на посаді у ДАЗТУ, яка, згідно даних держреєстру, якраз перебуває у стані припинення.
"Позиція АТ "УКРЗАЛІЗНИЦЯ" сьогодні полягає у тому, що громадянином Остапюком Б.Я. у жодному разі не може ставитися питання про поновлення його на посаді голови правління АТ "Укрзалізниця", оскільки він ніколи не працював у АТ "Укрзалізниця"… При цьому призначення голови правління АТ "Укрзалізниця" здійснюється Кабінетом міністрів України за результатами відповідного конкурсу", – повідомили в УЗ. Більше того, згідно постанови Апеляційного суду Львівської області від 18 вересня 2018 р. відповідачем у справі є саме ДАЗТУ, а не АТ "Укрзалізниця".
Що ж так може приваблювати Бориса Остапюка у державній службі, що він витрачає купу часу (й ймовірно грошей) на судові розгляди. Адже, як прийнято вважати, служити державі не завжди вдячна справа – відповідальність непорівнянна з офіційним заробітком. Правда останнім часом зарплатня у топів українських держпідприємств росте як на дріжджах, та вже подекуди перевищує доходи у приватному секторі. Але може справа все ж у тому, що через такі підприємствах на тендерах проходять шалені держані кошти?
Отже які такі заслуги є у Бориса Остапюка перед державою, що він так прагне очолити один з найбільш ласих державних господарчих суб’єктів, корупційні скандали навколо якого ніколи не вщухають?
Бінго для чиновників
На днях АТ "Укрзалізниця" запустила швидкісний експрес між Києвом та міжнародним аеропортом "Бориспіль" – Kyiv Boryspil Express. Вартість проекту склала 480 млн гривень, або біля $18 млн. Реалізований він був фактично впродовж 2018 року.
Про необхідність побудови даного сполучення розмови йшли десятиліттями. Але найбільший корупційний міжнародний скандал навколо його теоретичного будівництва трапився ще при Януковичі. "Папередники" у 2011 р. вирішили реалізувати так званий проект Повітряний експрес. ЗМІ неодноразово писали про те, що цим експресом займалось Держагентство з інвестицій та управління національними проектами України. Тоді, як передає ZIK, держагентство "підписало кредитний договір на суму $372,3 млн із Експортно-імпортним банком Китаю. Агентство сплатило страховий платіж і комісійні на суму понад $40 млн і встигло отримати перший транш кредиту в розмірі $52,1 млн. Ці кошти зникли. А після цього держава виплатила кредитору понад $20 млн".
Тобто по нинішньому курсу, за задумом "схемників", на будівництво залізничного експресу до аеропорту "Бориспіль" планувалось витратити під державні гарантії понад 10 млрд грн. У той час як у 2018 році на це вистачило всього 480 млн грн.
Добре, що до настільки великої боргової ями справа не дійшла, але як бачимо біля $50 млн все ж безслідно зникли.
А от про що, як правило, не згадують ЗМІ: реалізовувати проект Повітряний експрес повинно було підконтрольне фактично Каськіву Державне підприємство – "Дирекція з будівництва та управління національного проекту "Повітряний експрес" та інших інфраструктурних об'єктів Київського регіону". Очолював ДП з квітня 2011 року саме Борис Остапюк. Разом з ним на держпідприємстві працював такий собі Олександр Лозінський (начебто начальником тендерного відділу).
Куди та як розчинились десятки фактично державних мільйонів доларів не повідомлялось. Остапюка за повідомленням ЗМІ тоді по тихому звільнили з ДП. Здається навіть правоохоронці не проводили відповідних розслідувань. Ці події, нагадаємо, відбувались у 2011-2013 рр.
Старі нові обличчя
А вже у квітні 2014 р. (всього через місяць після кривавих подій на Майдані) Остапюк (чиновник часів Януковича) як один відомий персонаж з табакерки вискакує на головну посаду однієї з стратегічно важливих державних структур – ДАЗТУ.
І на тобі ж збіг – керівником ДП "Укрзалізничпостач" (у 2015 р. перетворено у філію "Центр забезпечення виробництва" АТ "УКРАЗАЛІЗНИЦЯ") стає згаданий Олександр Лозінський. Цю ж структуру у 2000-2002 рр. очолював й сам Остапюк.
Бориса Остапюка пов’язують тісними стосунками з Максимом Бурбаком – тодішнім міністром інфраструктури, а нині керівником депутатської фракції "Народний фронт". Відповідно призначення Остапюка і Ко у 2014 році відбувалось по квотам Арсенія Яценюка.
Але навіть така, можливо небезкорислива, дружба не допомогла. Вже влітку діяльністю вказаних персон активно цікавляться народні депутати та правоохоронці (у тому числі СБУ). Як пишуть "Наші гроші", наприклад, "Укрзалізничпостач" у липні 2014 р. провів тендер. За його результатами підряд на постачання деревини вартістю понад 9 млн грн за високими цінами отримало ТОВ "Форест". Одним з засновників фірми є Інна Вислинська, колишня дружина гендиректора ДАЗТУ Бориса Остапюка.
У результаті, урядом була призначена службова перевірка їх діяльності. А 16 жовтня 2014 р., як повідомляє "Лівий берег", співробітники СБУ та Генпрокуратури провели обшуки в офісах ДАЗТУ та "Укрзалізничпостач". Було вилучено понад 7 млн грн та $1 млн. Про це заявляв тодішній голова СБУ Валентин Наливайченко. "В "Укрзалізниці" роками діяв синдикат по відмиванню грошей…", – наводить слова Наливайченко "Лівий берег". За даними журналістів, тоді Остапюк та Лозінський виїхали з України за день до обшуків.
Загалом корупційних епізодів, в яких ЗМІ згадують Остапюка та Лозінського, безліч. За повідомленням журналістів, ця солодка парочка вже давно "випасається" біля державних коштів в системі залізничного постачання в Україні. І завжди їх діяльність супроводжувалась скандалами та кримінальними справами. Якийсь час вони навіть перебували у кримінальному розшуку. У 2010 р. Борис Остапюк був призначений начальником Донецької залізниці. Через чотири місяці його вже звільняють з формулюванням "за грубе порушення трудових обов’язків".
До цього у 2000-х роках Борис Остапюк також постійно працював у системі залізних доріг України. І знову ж у супроводі скандалів. У 2005 р. його призначили заступником гендиректора УЗ. А звільнили його у 2006 р. – "за грубе порушення трудових обов’язків" (дивним чином у ті ж часи "Укрзалізничпостачем" керував Лозінський).
"Українські новини" писали, що у 2006 р. Остапюка обвинувачували у введенні системи знижок на тарифи на перевезення вантажів експедиторської компанії, пов'язаної із представниками БЮТ. В 2007 році Остапюк знову виявився замішаним у корупційному скандалі через надання приватній компанії "Інтертранс" максимальної знижки на перевезення серед всіх учасників галузі.
Як бачимо, здобувач правди через так звану українську Феміду ще той державний діяч. Чи врахують це у суді та у Кабміні для об’єктивного вирішення справи?
