15 жовтня 1615 року київська шляхтянка Галшка Гулевичівна складає й підписує дарчу (фундуш) і вносить її при поважних свідках до київських ґродських (магістратських) книг, за чим вона набрала юридичної ваги.
У дарчій відписала свою садибу із землями в Києві для заснування нового монастиря, шпиталю і школи для дітей шляхти і міщан.
Галшка Гулевичівна. Картина художника Віталія Кравченка, 1997 рік. Полотно, темпера. Джерело: afisha.te.ua
У дарчій ішлося:
"Я, Галшка Гулевичівна, дружина його милості пана Стефана Лозки, будучи здорова тілом і розумом, явно і добровільно усвідомлюю цим листом, що я, живучи постійно в давній святій православній вірі Східної Церкви, з любові й приязні до братів моїх — народу руського з давнього часу умислила Церкві Божій добро учинити… Правовірним і благочестивим християнам народу руського в повітах воєводств Київського, Волинського і Брацлавського, станам духовним і світським сіятельним княжатам, вельможним панам шляхті і всякого іншого звання і стану людям руським. Даю, дарую і записую і відказую, фундую добра мої власнії, дідичні права і вольності шляхетські маючи власний мій двір з землею, зі всім до того двору і землі правами, пожитками, різними належностями, нічого собі самій, ані нащадкам моїм не зоставляючи".
Цим було покладено початок Київській братській школі.
Староакадемічний корпус Києво-Могилянської академії. Саме ця будівля зображена на 500 гривневій купюрі. Джерело: player.myshared.
Згадані в грамоті маєтності отримувало Київське Богоявленське братство, яке об'єднало православну шляхту, духівництво, ремісників та купців міста. А в будинку, який йому дарувала Галшка Гулевичівна, було відкрито братську школу. Тут відбувалися її заняття. Тодішні учні вивчали там церковнослов’янську, «словеноруську», грецьку, латинську й польську мови, а також арифметику, геометрію, астрономію, музику, історію, поетику, філософію та богослов’я.
Після будівництва нових корпусів коштом Петра Могили у 1630-хр. у будинку Гулевичівни розташовувалася поварня та відбувалися засідання академічної корпорації. А 1632-го митрополит Могила об'єднав школи Києво-Печерської лаври з Київською братською у вищий навчальний заклад — Києво-Могилянську колегію. 1701 року, за гетьманування Івана Мазепи, вона отримала статус академії.
Гравюра-панегірик І. Щирського 1698 р. Піднесена ректору Коєво-Могилянської академії Прокопію Колачинському (1701). Зображено студентів Києво-Могилянської академії на тлі головного корпусу, троє святих та Афіна Паллада - покровителька науки. Джерело: day.kiev.ua
Почалася ж історія Києво-Могилянської академії саме 400 років тому - 15 жовтня 1615-го - із дарчої грамоти Галшки Гулевичівна. Її будинок, що вона відписувала братству під школу, збергіся донині - на вул. Григорія Сковороди, 8 на київському Подолі. 2002-го його ґрунтовно відреставрували.
