Анатолій Гриценко є представником політиків старого покоління. Ці вибори можуть стати останніми для екс-міністра оборони.
Через його немалий вік і третю за рахунком невдалу спробу стати президентом суспільство може банально списати його з рахунків. Проте його рейтинги показують, що у полковника Гриценка є шанси дати гідний бій іншим кандидатам. Менш, ніж за 3 місяці ми дізнаємось, чи перестав Гриценко бути для українців "першим непрохідним".
Політична програма:
Анатолій Гриценко вже втретє балотується в президенти. У своїй першій передвиборчій програмі 2009 року він «присягнув народу» (така назва документа). Гриценко пообіцяв українцям сильну владу, потужну економіку, європейське заможне село, соціальні стандарти, вигідну зовнішню політику і знищення корупції. Тоді за нього проголосували майже 300 тис. громадян України або 1,2%.
Наступного разу, у 2014 році, Гриценко закликав українців розправити крила (назва програми "Ми маємо розправити крила!"). Цього разу він звузив свої обіцянки, зосередившись на трьох пунктах: захисті країни, економіці та очищенні влади. У цій програмі Гриценко не жалів собі компліментів, неодноразово наголошуючи на своїх хороших рисах. І, здається, на виборців це повпливало. За нього проголосувало майже мільйон українців або 5,8%.
До виборів 2019 року Анатолій Гриценко підійшов із значно більшими шансами. Ще влітку минулого року за нього готові були проголосувати 16% українців. Зараз ця цифра приблизно вдвічі менша, але Гриценко залишається кандидатом із найменшим рівнем недовіри.
Цьогорічна передвиборча програма Гриценка отримала назву "Чесний президент – служитиме людям!". У тексті Гриценко пише, що основною метою для України є наступити на п’яти лідерам Європи. Журналісти Громадського вдало порівняли це із радянською риторикою "наздогнати і перегнати Америку".
Отож, що для цього пропонує Анатолій Гриценко?
Увесь текст його програми складається із коротких тез, побудованих на протиставленні "чого не буде, а що буде". Перш за все Гриценко окреслює, яким він буде президентом. Наприклад, замість офшорів буде служіння народу, замість недоторканості – імпічмент, замість кумівства – кадрова політика "трьох П" (професійність, порядність, патріотизм). Гриценко-президент не буде відбирати чужий бізнес, дбати про рейтинги або нав’язувати комусь свою волю. Натомість обіцяє захищати власність, рішуче діяти та укладати вигідні угоди.
Очевидно, Гриценко вважає, що чесність Президента Україна – головна запорука успішної держави. Кожен із розділів його передвиборчого тексту пояснює, що отримають українці, якщо оберуть Гриценка – чесного президента: "Чесний президент – безпечна країна!" або "Чесний президент – заможна країна!"
"Чесний президент" Гриценко обіцяє повернути Донбас та Крим впродовж однієї каденції. До слова, він працює в міжнародній групі з врегулювання питань Донбасу та Криму. За словами Гриценка, результати її діяльності вже лежать на столах Меркель, Макрона, Путіна та Порошенка. П'ятирічного терміну йому також буде достатньо, щоб викорінити корупцію, навести лад в економіці (обіцяє 10-відсоткове зростання) та знизити тарифи до рівня доходів громадян. Після закінчення президенства Гриценко передасть владу "молодим і креативним", які за його підтримки "поведуть Україну вперед".
Щоб зробити Україну "справедливою країною", Гриценко підвищить пенсії та зробить мінімальну зарплату 700 євро; суддів-хабарників каратимуть пожиттєвим позбавлення волі, а для молоді буде гарантоване робоче місце. Нещодавно він заявив, що обрубуватиме руки за кумівство та корупцію.
Щоб Україна стала заможною кандидат у президенти встановить державний контроль за діяльністю банків, запустить ринок землі та заборонить експорт деревини.
Для того, щоб знищити корупцію, "чесний президент" спершу переможе її в найвищих держорганах – в Уряді, Парламенті, СБУ та МВС, далі підтримуватиме антикорупційні відомства – НАБУ, САП, НАЗК, ДБР. Також Гриценко підніме зарплати чиновникам і скоротить їх кількість, щоб побороти дрібних хабарників.
Коментарі експертів
Заступник директора соціологічної групи "Рейтинг" Любомир Мисів:
"До початку передвиборчої кампанії Гриценко дійсно мав високий рейнтиг. На це були свої причини. У першу чергу він не існував в реальній кампанії. Громадяни його не бачили ні на телеканалах, ні в інтернеті. Він, як кандидат, який мав не дуже складну політичну історію, асоціювався все-таки зі змінами, надіями. Очевидно його рейтинг як "темної конячки" виборів був дуже високим.
З початком позиціонування себе як кандидата у президенти його рейтинг значно знизився. По-перше, політичний образ Гриценка дещо не відповідав очікуванню тих виборців, які хотіли за нього голосувати. По-друге, його капанія не є настільки активною як в основних кандидатів – Тимошенко, Порошенка чи Зеленського. Він на їх тлі програє, адже виборці хочут обирати яскравіших та цікавіших.
Завдання Гриценка на цих виборах не стільки зайти в другий, скільки сформувати електоральний рейтинг для походу в парламенти восени. Гриценко зараз зіткнувся з потужним медіа тиском Петра Порошекна. Електорат у них схожий. Якщо ми говоримо про демографію та ідеологічні маркери, то виборці чинного президента та Гриценка – подібні. У зв’язку з активністю Петра Порошенка, Анатолій Гриценко буде програвати.
Наразі Гриценко займає 4-5 позицію в електоральному рейтингу. Близько 7-8% серед тих, хто визначився і має намір голосувати оберуть лідера "Громадянської позиції".
Об’єднання Гриценка з іншими рейтинговими політиками, про яке багато говорилось, звісно, посилило би його позиції і він мав би більше шансів на потрапляння до другого туру. Але вибори – це політична гра з великою кілкістю гравців. Особливість нинішніх виборів у тому, на електоральних полях прозахідному або проєвропейському та в електораті, умовно кажучи, проросійському (виборцях колишньої "Партії Регіонів") з’явилось по кілька гравців. Відповідно, росте конкуренція навіть з невеликі відстотки рейтингу
Щодо шансів Гриценка на другий тур, то другий тур – це певне моделювання вибору. У першу чергу треба говорити про те, що в питанні другого туру ми маємо близько 60% тих, хто не йде на вибори або ще не визначився у певній парі. Якщо говорити конкретно про Гриценка, то, наприклад, у парі з Тимошенко чи Порошенко, він збере навколо себе виборців, які б ніколи не проголосували лідерку "Батьківщини" чи чинного президента. Тому що в цих політиків антирейтинг є значно вищим, ніж у Гриценка. Це проста математика. Він має шанси в другому турі в певних парах, але туди ще треба потрапити. Шанси в нього є, але вони набагато нижчі, ніж у топ-3".
Політолог та журналіст Сергій Стуканов:
"За роки в українській політиці Анатолій Гриценко зажив слави "першого непрохідного". Попри те, що від часу, коли він був міністром оборони, минуло 12 років, а від часу перебування в парламенті – понад 4, Гриценко спромігся створити імідж респектабельного політика й стабільно утримувати поважний рейтинг на рівні 3-7%. Щоправда, в період між виборчими кампаніями. Натомість на виборах несподівано не добирав кілька десятих відсотка (як-от 2014 року) й залишався поза парламентом. Цього разу Гриценко вдало попрацював із партнерами та зібрав досить цікаву команду, до якої ввійшли добре знані з часів Помаранчевої революції політики. Ставку було зроблено на привласнення статусу "єдиного кандидата від демократичної опозиції", проте поки що це не вдалось повною мірою через неприєднання Садового, Вакарчука й кандидата від "Сили людей" (Дмитро Гнап - ред.). Незважаючи на успіхи з консолідації довкола себе менших фігур, другий тур для Гриценка не є гарантованим".
Що про особу Анатолія Гриценка говорять у суспільстві та пишуть у ЗМІ:
Це вже третя спроба Анатолія Гриценка вибороти посаду Президента України. Два попередні "заходи" були невдалими, як і спроба із своєю партією "Громадянська позиція" ввійти до парламенту. Через це він отримав прізвисько "перший непрохідний". На попередніх виборах команда Гриценка навіть використовувала цей слоган в агітації, проте на цих виборах "першого непрохідного" не буде.
У 2019 році Гриценко, здавалось би, має всі шанси назавжди позбавитись цього прізвиська. Його рейтинг хоч і є доволі високим, але Гриценко рідко потрапляє до трійки лідерів. За словами соціологів, його головний козир – другий тур. У листопаді 2018-го Гриценко на другому етапі виборів перемагав усіх найрейтинговіших кандидатів. Зараз його позиції трохи погіршились, проте він досі зберігає перевагу над іншими претендентами. Тому найголовнішим питанням цієї кампанії для Гриценка є: як потрапити до другого туру?
Одним із варіантів успіху на виборах є створення навколо себе потужної підтримки. Саме цим займалася команда Гриценка. Планувалось зібрати навколо його особи всі демократичні опозиційні сили країни. Неодноразово кандидат у президенти закликав до об’єднання мера Львова Андрія Садового та його "Самопоміч". Також у планах Гриценка було залучити "Народний контроль" Добродомова, "Демократичний альянс" Гацька та імовірного кандидата у президенти Святослава Вакарчука. Маючи в союзниках цих політиків, їх політсили та авторитет, в команди Гриценка було б значно більше шансів на успішну кампанію. Про вигідність такого об’єднання нещодавно говорив і відомий журналіст Мустафа Найем. Але ще до його заяви Андрій Садовий вирішив самостійно йти в президенти. Добродомов теж не підтримав Гриценка, але і документи до ЦВК ще не подав. "Демальянс" у жовтні минулого року уклав союз із "Самопоміччю", підтримавши кандидатуру мера Львова. Вакарчук – мовчить.
Зрештою, 11 січня на форумі Демократичних сил Гриценка висунули кандидатом у президенти без підтримки цих людей. Зате з ним об’єднались невеликі партії "Хвиля" Віктора Чумака, "Рідна країна" Миколи Томенка, "Європейська партія" Миколи Катеринчука та "Альтернатива" Єгор Фірсова.
Володимир Фесенко, у коментарі для Радіо Свобода висловив думку, що Гриценку варто забути про союзників і зосередитись на ефективності передвиборчої кампанії. Очевидно, що чекати на те, що Садовий зніме кандидатуру і підтримає Гриценка, не можна, тому доведеться розраховувати на свої сили.
Щоб потрапити в другий тур, нашому кандидату необхідно зберегти свій привабливий рейтинг і перетворити його в реальні голоси. Соціологічний пародокс, який виник із його кандидатурою, може зіграти самому Гриценку на руку. Загалом, виборці у його перемогу не вірять, але, якщо в другому турі доведеться вибирати між Гриценком і будь-яким іншим політиком, з великою імовірністю виберуть лідера "Громадянської позиції". Наразі його головним завданням є подолати недовіру електорату, змінивши свою агітаційну кампанію. У його випадку, це буде складно – Гриценко не має ні розбудованої партійної структури, ні потужних медіаресурсів. Натомість, його суперники активно використовуватимуть скандали пов’язані із Гриценком, щоб забрати частину виборців.
Темою, яка найболючіше б’є по іміджу Гриценка, є його діяльність на посаді міністра оборони України у 2005-2007 рр. Кандидата в президенти звинувачують у розкраданні армії, що призвело до підриву обороноздатності країни. Згідно з розслідування Генпрокуратури України за 2016 рік під час перебування Гриценка на посаді міністра оборони було продано майна на суму понад 1 млрд 300 млн гривень. Наразі працює тимчасова слідча комісія Верховної Ради, яка займається розслідуванням фактів розкрадання в ЗСУ та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 рік. Останні результати ТСК лише підтвердили розслідування ГПУ. У грудні минулого року роботу комісії продовжили ще на півроку.
Зрештою, жодних підозр чи обвинувачень Гриценку не було висунуто. Сам він неодноразово заперечував свою причетність до розкрадання в армії, а восени цього року навіть продемонстрував довідку про відсутність "кримінального минулого".
Також конкуренти Гриценка можуть для контрагітації використати його висловлювання про авторитаризм. На думку нашого кандидата в президенти, саме авторитарне управління державою допоможе вивести її з кризи. Про свою позицію Гриценко розповів в інтерв’ю РБК-Україна в квітні минулого року.
На початку 2014, під час Майдану, Гриценко скандально вийшов із парламентської фракції "Батьківщина". Спершу його вигнали із засідання фракції через позицію стосовно Євромайдану. Гриценко пропонував частково згорнути революцію та висловив сумнів у здатності лідера фракції Яценюка очолювати протести. Спершу "Батьківщина" відмовилась засідати в присутності Гриценка, а наступного дня він заявив про вихід із фракції. Причиною стало те, що теперішній кандидат у президенти не мав можливості впливати на прийняті рішення фракції.
Якщо підсумовувати, то якісного компромату на Гриценка, окрім діяльності на посаді міністра оборони, немає. Він не замішаний у корупційних скандалах і, як відомо, його кампанію не фінансують олігархи. У цьому його головний плюс – кандидат у президенти «чистий». Проте в нього є серйозні проблеми із союзниками та веденням передвиборчої кампанії. Для успіху ці питання неодмінно треба вирішити.
Нагадаємо, що це вже третій похід за президентством Гриценка. У разі чергової невдачі "перший непрохідний" може стати політичним невдахою і навряд чи матиме подальші шанси на велику політику. Це ж стосується і його партії. "Громадянська позиція" - це політсила однієї людини, одного Гриценкового авторитету. Тому її успіх на осінніх виборах до парламенту прямо залежить весняних президентських.
Декларація Анатолія Гриценка:
За електронною декларацією 2017 року, дохід Анатолія Гриценка за становив - 334 297 грн, з яких 139 620 грн – пенсія, 14 885 грн – заробітна плата за викладання у Києво-Могилянській академії і 179 792 грн – проценти з "Державного ощадного банку України". Його дружина, Юлія Мостова, отримала 374 615 гривень заробітної плати в ТОВАРИСТВІ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЗН УА", кінцевим бенефіціарним власником якого є вона сама.
На неї також задекларовані 4 квартири в Києві, найбільша з яких має площу 110,3 м кв. і коштує 3 553 667 гривень, 2 земельні ділянки загальною площею 2360 та 5829 м кв. і садовий будинок в Українці. У 2016 році Мостова придбала позашляховик Toyota RAV-4 вартістю 674 502 гривні, сам Анатолій Гриценко від 2006 року є власником гідроцикла Yamaha VX700 (47 447 гривень) і автомобіля Volvo XC90 (486 906 гривень)
На банківських рахунках кандидата в президенти розміщені 134 426 доларів, готівкою він задекларував 36 тис. доларів і 120 тис. гривень.
Політична кар’єра Анатолія Гриценка:
До приходу в політику Гриценко активно будував кар’єру військового. Він навчався у кількох навчальних військових закладах. Зокрема, в 1993 році закінчив Інститут іноземних мов Міністерства оборони США, а наступного року – оперативно-стратегічний факультет Університету Військово-повітряних сил США. Працював в академії та Генштабі ЗСУ та у Раді нацбезпеки та оборони.
У 2000 році почав працювати позаштатним консультантом Комітету з питань національної безпеки оборони ВР України.
У 2004 році кандидат у президенти Віктор Ющенко призначив Гриценка керівником інформаційно-аналітичного забезпечення своєї виборчої кампанії.
Наступного року Гриценка призначили міністром оборони України. На посаді він пробув до кінця 2007 року, переживши трьох прем’єр-міністрів – Тимошенко, Єханурова та Януковича.
За два тижні до звільнення очолив Комітет Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.
У 2008 році очолив громадську організацію "Громадянська позиція", а за два роки став головою однойменної партії.
Гриценко двічі обирався до парламенту України. У 2007 він пройшов за спискам партії "Наша Україна – Народна Самооборона". А в 2012 від "Батьківщини", до якої "Громадянська позицію" ввійшла у форматі об’єднаної опозиції. На початку 2014 року Гриценко вийшов із фракції "Батьківщина".
На парламентських виборах восени 2014 року його партія не пройшла до Верховної Ради. "Громадянська позиція" набрала 3,1% голосів виборців, чого недостатньо, щоб стати парламентською фракцією.
Двічі Гриценко йшов у президенти. На виборах 2010 року результат Гриценка склав 1,2% голосів. Але за чотири роки, в 2014-му, результат був кращим – його підтримали 5,8% виборців. Тоді Гриценка випередили лише Петро Порошенко, Юлія Тимошенко та Олег Ляшко.
Зараз викладає на кафедрі політології у Києво-Могилянській академії з зарплатою 1000 гривень на місяць. Веде дисципліну про національну безпеку України.
11 січня 2019 року на форумі Демократичних сил Гриценка висунули кандидатом у президенти України від партії "Громадянська позиція". 15 січня ЦВК зареєструвала його документи і він офіційно став претендентом на посаду глави держави.
