Нещодавно на офіційному сайті дрогобицької міської ради з’явилося оголошення про можливе призупинення роботи Дрогобицького солевиварювального заводу. Однією з причин є надлишок продукції на складах підприємства.
Як з'ясувала кореспондентка Гал-інфо, наразі, там є близько 25 тисяч фасованих пачок солі. Нагадаємо, що цей завод є найдавнішим постійно діючим підприємством України і одним з найдавніших у всій Східній Європі, тому потрібно зробити все, щоб зберегти та продовжити його діяльність.
"Вже 4 роки небайдужі мешканці міста роблять кроки для вдалого функціонування та розвитку солеварні. Хтось працював з депутатами Верховної Ради, щоб вони лобіювали це питання, хтось з активом міста — збирали підписи, хтось робив виставки про солеварню, хтось відеоролики… Громада, у міру своїх сил, робила кроки, щоб ця солеварня працювала — стверджує Ігор Чава, керівник туристичного центру Дрогобича. — Зараз є хороша тенденція підтримувати локального виробника. Варто купляти дрогобицьку сіль, щоб допомогти найстарішому підприємству України триматися на плаву".
"Дрогобич — у ньому вся сіль"
Дрогобич став відомим саме завдяки солі. Воно й не дивно, адже дрогобицька сіль визнана однією з найкращих в Україні за своєю якістю і користю. Величезні поклади ропи сформувалися тут ще 15 мільйонів років тому, коли в цій місцині було море. Не дарма на гербі міста зображено 9 топок солі. Чумаки з усієї країни долали величезний шлях, щоб придбати її. Згідно з літописами, саме дрогобицька сіль потрапляла на столи київських князів. Минули століття, а вона все ще тримає марку. У чому ж секрет? Все завдяки особливій технології солеваріння, що за весь цей час майже не змінилася і, звісно, завдяки людям, що працюють там.
Дрогобицька солеварня
За неофіційними даними завод почав функціонувати ще в 1250 році. Однак, перша писемна згадка про нього датується кінцем XIV ст.
Цікаво, що солеварня досі ніколи не припиняла своє виробництво, навіть під час війн та окупаційних режимів.
"Можлива причина у тому, що процес виробництва не можна припиняти — ділиться з читачами Гал- інфо Ігор Чава. — Підприємство стоїть біля джерел "сировиці" — соляної ропи. Виробництво відбувається так: з ропи викачується розсіл (солений розчин), який заливається в чан і потім виварюється. Якщо зупинити процес викачування, то відбудеться замулення порід. Через це потрібно буде заново вичищати намул. Це затратно і невигідно, тому зупинка роботи, навіть на кілька днів, іде не на користь підприємству".
Автентичне вироблення дрогобицької солі хочуть внести до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Весь дивовижний процес її виготовлення донедавна можна було побачити під час екскурсії заводом, проте через брак туристів на початку цього року солеварня розірвала договір про проведення екскурсій з Туристично-інформаційним центром.
Соляний завод зараз
На жаль, зараз підприємство переживає далеко не найкращі часи. Устаткування і зовнішній вигляд у невтішному стані. І якщо для гостей міста — це частина антуражу, то для працівників — це жорстока буденність.
"Так, справді, підприємство зараз не в дуже хорошому стані. Буквально пів року тому там провели невеликий ремонт та поміняли покрівлю. Тобто, сказати, що зараз нічого не робиться для заводу — це неправильно. Зміни є. Просто їх поки не так багато, як нам би хотілося" — уточнює керівник турцентру.
Держава не допомагає. Ремонтні роботи виконувалися за кошти виручені з продажу продукції. Працівники бідкаються, що грошей не вистачає не лише на реставрацію, але й іноді на зарплатню та покриття усіх витрат.
Сподіваємося, що в найближчому майбутньому ситуація зміниться, солеварню таки реставрують і з’явиться набагато більше охочих завітати туди.
До речі, в Дрогобичі є багато закладів з особливими місцевими смаколиками. Можна скуштувати солену каву, рибу запечену в соляному панцирі чи навіть торт з сіллю.
В період пандемії, коли немає можливості виїхати за кордон, актуальності набуває внутрішній туризм і, можливо, поїздка на підприємство, яке працює з часів Галицько-Волинського князівства, стане чудовою нагодою для нової подорожі.
Лілія Траспетрихіна
