Верховна Рада України проголосувала за новий уряд України під керівництвом Володимира Гройсмана. За це проголосували 239 депутатів. Міністром енергетики та вугільної промисловості був назначений народний депутат, член фракції БПП Ігор Насалик. Коментує член Спостережної ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук.
Зміна уряду Яценюка на уряд Гройсмана лише поглибить кризу на ринку енергетики. Фактично держава, інтереси якої в енергетиці повинен представляти уряд та безпосередньо Міненерго, втрачає контроль над різними сегментами паливно-енергетичного комплексу. Це означає, що керівництво «Нафтогазом України» та його дочірніми компаніями, «Укрнафтою», «Енергоатомом», «Укргідроенерго», «Укренерго» та іншими енергохолдингами буде здійснюватися в ручному режимі в інтересах зацікавлених олігархічних та прилаштованих при владі груп, зокрема президента Петра Порошенко.
У цьому аспекті особливої уваги вартує посилення позицій Ігоря Коломойського і так званої групи «Приват» в умовах роботи нового уряду Гройсмана та за участі міністра енергетики Насалика. Хоча, варто зауважити, раніше група «Приват» також знаходила спільну мову із прем’єром Яценюком.
Коломойський висунув одну із ключових та важливих «вимог» до нового уряду, яка гарантувала Гройсману та Насалику підтримку близької до нього депутатської групи «Відродження». Вимога стосується гарантій продовження мораторію на розслідування порушень діяльності в «Укрнафті» та «Укртранснафті» під час керування менеджерів «Привату». Зокрема, щодо «Укрнафти», то ми далі будемо спостерігати процес нарощування податкового боргу компанії перед бюджетом. І ціллю є не банальне банкрутство «Укрнафти», а бажання Коломойського у такий спосіб отримати у найближчому майбутньому можливість взяти участь у приватизації державного пакету (50%+1 акція) «Укрнафти».
Про страусину позицію «Нафтогазу» можна навіть і не згадувати. Керівництво «Нафтогазу» абсолютно відверто підіграло Коломойському та пролобіювало інтерес групи «Приват». Але «Нафтогаз» красиво присмачив це соусом прозорого обрання менеджменту та європейських змін у компанії. Як результат новий голова правління «Укрнафти» Марк Роллінс виявився великим прихильником Коломойського та не поспішає розгрібати «успіхи» компанії попередніх років.
Іще Коломойський посилив свої позиції у питаннях майбутньої приватизації. Це стосується як обленерго, так і «Одеського припортового заводу». Також не будуть обтяжені контролем АЗС групи «Приват», які впливають на третину ринку продажу нафтопродуктів.
Усе це означає лише одне – Коломойський буде себе відчувати «сухо і комфортно» при прем’єрові Гройсману та міністрові енергетики Насалику.
З одного боку новий міністр енергетики Ігор Насалик задекларував своє бажання вплинути на зниження тарифів, розкритикував закон про ринок газу як неефективний документ, що не сприяє створенню конкурентного ринку газу, а також запропонував переглянути суперечливий проект закону про ринок електроенергії. З іншого боку Насалик зробив популістичну заяву про інвестицію в 1 млрд. дол. у модернізацію одного із нафтопереробних заводів.
Але у конкретному випадку групи «Приват», то позиція Насалика скоріше не буде перетинатися із інтересами Коломойського. Тим паче, що про партнерські відносини Насалика і скандального олігарха було відомо до його обрання міністром. До того ж, у Насалика може не вистачити ні політичних, ні економічних важелів, щоб не імітувати, а протистояти інтересам бізнес-груп.
Схоже, що громадськість примушують змиритися з фактом, що Коломойський систематично використовує кожний черговий уряд України. Дії Коломойського можна зрозуміти – він звик десятиріччями саме так вирішувати питання свого бізнесу. Але продовження такої сумнівної практики у проголошених умовах нової «демократії гідності» свідчить про одне – корупція не лише нікуди не поділась, а лише укріпилась. А також стала черговим виборчим фетишем, який влада активно використовує у своїй пропагандистській діяльності.
