Волонтерка фонду "Повертайся живим" написала в соцмережі, що висновки з оборони ДАПу так і не зроблені.
Донецький аеропорт був гарячою точкою з травня 2014 року, коли його відбив 3 полк спецназу і утримував спільно з 93 бригадою і ПС. Але на тлі інших страшних подій літа 2014-го він особливо не виділявся. Про ДАП заговорили в соцмережі і ЗМІ після першого Мінська, коли на фронті ситуація відносно стабілізувалася, а в аеропорту тільки загострювалася. Про це написала волонтерка фонду «Повертайся живим» Ольга Решетилова у Фейсбуці.
«Міф про Кіборгів почав народжуватися в жовтні. Пам’ятаєте, по фб гуляв пост якогось сепаратиста, де він називає захисників ДАПу Кіборгами? За однією з версій, цей пост — «розробка» Управління інформаційних технологій Міністерства оборони. Чия б це технологія не була, але міф про Кіборгів почав набирати оберти. Саме тоді в ДАП направляють легендарну 95 бригаду. І понєслась», — пише вона.
За її словами, країна жила кіборгами, і вони стали заручниками створеного міфу.
«Перший «дзвіночок» про те, що щось навколо оборони аеропорту пішло не так, ми почули, коли туди направили 90 батальйон. Новосформований, п’ять місяців на житомирському полігоні, жодного разу в бойових діях… З полігону — в термінал. Це рішення належало на той момент командувачу Сухопутних військ генералу Пушнякову. Ми це з’ясували. Пробували щось писати в ФБ, комусь телефонувати, пояснювати. Але було пізно. 90 бат уже їхав в Піски. Перший виїзд в термінал — 6 200-х», — написала Ольга Решетилова.
«21 січня 2015 року ми організували прес-конференцію для того, щоб сказати, що аеропорт (точніше, руїни, які від нього залишились) треба залишати. Віталій Дейнега, Георгій Тука і Давид Арахамія, йдучи зранку на прес-конференцію, вже знали, що терміналу більше нема. Тільки вони можуть сказати, якими зусиллями їм там давалися слова. Але за великим рахунком це вже не мало значення. Ми запізнилися», — зазначила вона.
«Було зрозуміло, що ніяке стратегічне значення аеропорту (і чи було воно взагалі?) не варте тих жертв і морального приниження, на які доводилося йти ЗСУ. Нам, волонтерам, потрібні були живі Кіборги, а не легенди. Комусь у командуванні потрібен був міф. Рішення про відхід з терміналу не приймалось», — згадує волонтерка.
«Так, війна неможлива без легенд. Але дуже небезпечно, коли ці легенди пишуться в режимі онлайн. Тому наступного разу, створюючи міф про героїчне захоплення Зайцево чи успішний наступ під Новоласпою, давайте думати, чим це нам обернеться. Чи не доведеться таким, як Барні чи відчайдушні правосєки, віддати життя за наші подвиги у ФБ. За те, що нам, сидячи перед моніторами і телевізорами, так хочеться відчути смак перемоги. За те, що популісти і піарщики при владі не можуть відмовити нам у такому задоволенні», — підсумовує волонтерка.
