Сьогодні ідея краси не звучить прямо. Сучасне суспільство не змушує жінок виглядати відповідно до стандартів, але робить усе, щоб не лишити їм вибору
9 вересня у світі відзначали День краси. Він був заснований з ініціативи Міжнародного Комітету з косметології та естетики. До цієї дати зазвичай організовують конкурси краси, а також обговорення питань у сфері косметології. Гал-інфо ж до Дня краси вирішило розібратися, що означає це поняття у сучасному світі, які є міфи про красу та як вони впливають на життя частини суспільства, яку століттями стереотипно вважають “прекрасною половиною людства” — жінок.
Фото: Depositphotos
Краса: що це таке та чому об'єктивність неможлива
Краса — це абстрактне поняття. Воно описує певні властивості та характеристики речей чи живих істот, які приносить відчуття приємності. Однак точно та об'єктивно сказати, що є красивим, а що ні, — неможливо.
“Людська краса — це набір певних фізичних якостей, які вважаються привабливими в конкретному контексті, в конкретний історичний період, в конкретному суспільстві. Через це, власне, ми ніколи не можемо говорити про об'єктивність краси. Поняття “об'єктивна краса” не може існувати через те, що краса існує в соціальному контексті та певному історичному періоді”, — пояснює медіакоординаторка громадської організації “Феміністична майстерня” Анастасія Юрченко.
Вона додає, що натомість можна говорити про ідеали чи стандарти краси. Це взірці, якими захоплюються залежно від особливостей сприймання краси в конкретній культурі в конкретний час.
Ідеал краси XXI століття диктує економіка
У минулому стандарти краси розвивалися доволі повільно та існували майже незмінно протягом цілих сторіч. До прикладу, в епоху Відродження еталоном вважалися жінки з пишною фігурою, а в період Бароко найбільше цінувалася тонка талія.
“У сучасному суспільстві майже неможливо виокремити якісь чіткі вимоги до ідеалу краси. Завдяки соцмережам ми маємо гнучкий і швидкий обмін інформацією, що впливає на динамічність стандартів краси. Також з'явилася ціла індустрія краси — різноманітні б’юті-практики, послуги у сфері косметології, розвинене виробництво косметики. Усе це змушує стандарти змінюватися чи не кожні кілька років й ускладнює визначення поняття краси у XXI столітті”, — говорить Анастасія Юрченко.
Експертка зазначає, що основною характеристикою сучасних стандартів краси є їхня динамічність та різка зміна протилежностей. І перш за все, це обумовлено економічною вигодою для світової індустрії краси.
“У 90-х було модно робити яскравий татуаж брів. Зараз це вже абсолютно не актуально. Навіть сучасний татуаж виглядає інакше, а жінки, які зробили собі процедуру тоді, тепер виглядають поза новим модним стандартом. І ці стандарти постійно розвиваються, адже, щоб краса приносила гроші, потрібно постійно стимулювати жінок щось у собі змінювати. Можемо згадати приклад яскравої представниці культури інстаграмної краси Кім Кардаш'ян. Вона та її сім'я, подруги започаткували моду на засмаглу шкіру, великі груди та сідниці, імпланти, фактурний макіяж, довге та пряме волосся. Але пройшло буквально 10 років і цей стандарт краси змінився — сьогодні Кім Кардаш'ян розповідає, що збирається прибрати імпланти. Це іронічно, бо вона фактично випала з того стандарту, який сама і створила”, — зауважує Анастасія Юрченко.
Вона наголошує, що хоч у сучасному суспільстві й можна говорити про яскраво виражену експлуатацію краси на користі економіці та корпораціям, гроші завжди були важливою складовою формування поняття краси.
“Сьогодні ми маємо ситуацію, коли це все відбувається дуже швидко і дуже масово. Сучасна індустрія значно більш розвинена і розрахована на більшу кількість споживачів — тепер будь-яка жінка може знайти засоби та процедури на будь-який гаманець. Раніше ж косметикою могли користуватися лише придворні дами, бо вона була дуже дорога, але навіть попри це тогочасні виробники косметичних засобів намагалися створити моду на певний вигляд. Хтось колись, так само як сучасні виробники косметики, створював пудри й прагнув зробити бліде обличчя модним. Відмінність між минулим і сьогоденням лише у тому, що сучасна індустрія оперує більшими грошима”, — пояснює Анастасія Юрченко.
“Краса рятує світ”: як на міфі про красу “рятується” патріархат
У сучасному суспільстві існує набагато менше процедур та засобів для чоловіків, а вимоги до їхньої зовнішності є набагато гнучкішими та демократичнішими. Натомість жінки змушені витрачати тисячі та години свого часу на підтримання зовнішності відповідно до стандартів.
“Це не дивно, адже в патріархаті саме жінки є об'єктивованими людьми. Тобто жінки сприймаються як сексуальні об'єкти, як ті, хто має приваблювати. Тривалий час краса дійсно була чи не єдиним способом, хоча б якось вижити у системі, тому що жінки не могли працювати, а приваблива зовнішність давала можливість вдало вийти заміж. Сьогодні ми трохи відходимо від такого суспільного устрою, але між рядків продовжує існувати ідея, що жінка має бути привабливою та стати дружиною”, — розповідає Анастасія Юрченко.
Експертка зауважує, що модерна ідея краси не звучить прямо. Це завуальована вимога до жінки бути доглянутою, хоча під доглянутістю розуміють не очікувану турботу про власну гігієну, а все ті ж стандарти краси — макіяж, поголені ноги та інтимні частини тіла, спортивне тіло.
Крім того, непрямо звучать вимоги відповідати заданим стандартам. Сучасна жінка нібито має вибір: бути конвенційно привабливою чи ігнорувати стандарти соціуму. Однак насправді цей вибір обмежений, адже проявляючи індивідуальність, жінки ризикують зіштовхнутися з агресією та засудженням на свою адресу.
“Сьогодні ми дуже багато говоримо про особистий вибір. Ніхто не буде фізично змушувати жінку, до прикладу, голити ноги. Але все ж морально може бути доволі важко не відповідати стандартам, бо на вулиці точно будуть дивитися, можливо, хтось навіть скаже щось негативне”, — каже Анастасія Юрченко.
Вона зауважує, що краса — це багатовіковий патріархальний інструмент контролю свободи жінок. Проте, якщо такі практики, як “лотосова ніжка” — бинтування ніг дівчатам у Китаї, щоб ті мали маленькі ступні та не могли вільно пересуватися, бути спрямовані на фізичний контроль жінок, сучасні стандарти краси намагаються обмежити доступ жінок до кар'єри, фінансів, рівноправних стосунків.
“Коли ми говоримо про контроль, маємо зрозуміти, що сьогодні він більш завуальований та має більше різних сенсів. Звісно, більше не йдеться про фізичний контроль. Сьогодні патріархальне суспільство завдяки красі намагається контролювати реалізацію жінки, її розвиток, поставити її прагнення на другий план, а на першому утримати чоловіка та обслуговування його потреб. Стандарти краси та нав'язування сорому через невідповідність їм змушують жінок проводити години та витрачати гроші на намагання стати ідеалом, забираючи можливість приділити час собі та своєму розвитку”, — акцентує Анастасія Юрченко.
Міф про красу або чому бути гарною — це не легко
Поняття краси оточене міфами. Одним з них є переконання, що залишатися привабливою — легко.
“Напевно кожна жінка може пояснити, що краса потребує багато зусиль. Не так давно у соцмережах був тренд на макіяж, який виглядатиме так, наче жінка не має макіяжу. Однак навіть такий здавалося б легкий та непомітний макіяж забирає час та зусилля. Це доволі показова ідея, адже навіть коли ти хочеш виглядати так, ніби нічого не робила, ти все одно мусиш докласти зусиль”, — говорить Анастасія Юрченко.
Щобільше, підтримання привабливості вимагає постійних вкладень. Більшість процедур, як от манікюр, фарбування волосся, видалення волосся, корекція брів, потребують регулярного поновлення. Це забирає велику частину часу та ресурсів в житті жінок, адже слід не тільки витратити подекуди кілька годин на саму процедуру, а й вчасно планувати візити до майстрів.
Інший поширений міф говорить про те, що нібито гарним жінкам все у житті дається легше.
“Залежить, що саме легше. Можливо знайти чоловіка і легше, але це теж не гарантія. У нашому суспільстві існує стереотип, що гарні жінки не надто розумні. Тож навіть шукаючи чоловіка, жінка може бути змушена доводити, що вона не тільки гарна, а й цікава, розвинена особистість. Те саме стосується і роботи. Можливо, гарну жінку швидше візьмуть до компанії, але також, ймовірно, їй потрібно буде доводити, що вона заслуговує на серйозне ставлення”, — пояснює Анастасія Юрченко.
Крім того, існує міф, що краса обов'язково дорівнює молодість. Досі часто можна побачити, як жінки середнього і старшого віку докладають чимало зусиль, щоб виглядати молодше, та соромляться своїх вікових змін.
“Краса завжди дорівнювала молодість, але зараз це змінюється. На обкладинках журналів з'являються старші жінки, знаменитості відмовляються приховувати ознаки старіння. Багато жінок починають приймати зміни своєї зовнішності й ми нарешті можемо бачити, що гарною можна бути у будь-якому віці”, — додає експертка.
Як повернути собі свободу бути красивою без жертв
Сучасний світ дійсно швидко розвивається та змінюється. Тож попри всі бар'єри та тиск патріархального суспільства жінки мають вибір, як обходитися зі своєю красою та дбати про себе.
“Сьогодні дуже важливо побачити різноманіття. У соцмережах від блогерок ми часто можемо бачити транслювання подібних стандартів краси, і нам здається, що це і є норма, ми прагнемо бути такими ж. Корисно розбавити це інфополе. Подивитися на різних людей. Усвідомити, що краса багатогранна”, — радить Анастасія Юрченко.
Крім того, вона пропонує ставитися критично до світу, у якому ми живемо, та поглянути на індустрію краси як на систему.
“Велике бачиться здалека. Іноді корисно трохи відійти від концепції власного вибору і подивитися на індустрію краси як на систему. Це дасть змогу побачити, наскільки це великий та прагматичний бізнес. Важливо усвідомити, що іноді ми витрачаємо час та зусилля лише для того, щоб хтось заробив на нас гроші. Від цього стає сумно, але повна картина питання дасть можливість більш чесно обирати, що я хочу робити, а від чого можу відмовитися”, — пояснює Анастасія Юрченко.
Водночас вона закликає не засуджувати себе та інших жінок за бажання відповідати стандартам краси. Іноді жінкам важко зіштовхнутися з можливим засудженням та соромом, що часто супроводжує небажання відповідати стандартам краси, прийняти себе справжньою. Тож важливо давати собі та іншим право обирати, скільки часу, зусиль та грошей витрачати на ті чи інші б’юті-практики.
“Те, що жінки задумуються про проблеми індустрії краси, шукають підходи до того, як вони хочуть взаємодіяти з концепцією краси, це вже змінює систему. Для змін достатньо просто критично підходити до свого життя і життя суспільства. Сьогодні ми все ще можемо відчувати тиск на жінок, але водночас ми бачимо набагато більше різноманіття, набагато ширшу рамку того, що ми можемо назвати гарним. І ці зміни творять самі жінки, просто шукаючи, якими вони хочуть бачити себе і світ довкола”, — наголошує Анастасія Юрченко.
Підготувала Олеся Філоненко
