Під час повномасштабного вторгнення росії держава повністю взяла на себе зобов’язання щодо видатків на фінансування лікування й подальшої медичної реабілітації українських захисників та цивільних.
Попри воєнний стан в Україні працює розгалужена система закладів охорони здоров’я, де медична допомога надається кожній людині як цивільній, так й військовій. Про це розповіла заступниця міністра охорони здоров’я України Ірина Микичак під час спільного брифінгу з заступницею міністра оборони України Ганною Маляр, командувачкою Медичних сил ЗСУ Тетяною Остащенко та заступником начальника науково-дослідного відділу супроводження заходів внутрішньої комунікації Науково-дослідного центру гуманітарних проблем ЗСУ, полковником Володимиром Пєтуховим у Харкові.
«З перших днів війни у нас працює повноцінний єдиний медичний простір, ми разом із партнерами робимо усе можливе, аби громадяни України, які постраждали від російської агресії отримали потрібну медичну допомогу та подальшу реабілітацію. Спершу військові та цивільні, звільнені з полону, проходять спеціалізовані медичні огляди, де фахівці визначають чи є потреба в амбулаторному або спеціалізованому лікуванні, чи є потреба продовжити лікування за межами України, в європейських клініках. Усі медичні огляди, лікування та подальша реабілітація звільнених із полону пацієнтів є безоплатною і забезпечується коштом державного бюджету у визначених медичних закладах, — сказала Ірина Микичак. — Завдяки чіткій логістиці та взаємодії МОЗ та Європейської комісії ми організовували евакуаційні рейси з різних регіонів України, в тому числі тих, де наразі тривають активні бойові дії. Завдяки цій співпраці ще 6 звільнених із полону захисників України пройдуть лікування у клініках ЄС, скориставшись механізмом медичної евакуації».
Такий алгоритм працює з перших днів війни. Лише протягом цього тижня вдалося евакуювати та доправити на спеціалізоване лікування 45 українських пацієнтів.
18 країн-партнерів приймають українських пацієнтів, а саме: Німеччина, Франції, Ірландія, Італія, Данія, Швеція, Румунія, Люксембургу, Бельгія, Іспанія, Португалія, Нідерланди, Австрія, Норвегія, Литва, Фінляндія, Польща, Чехія та Норвегія.
Ці країни приймають як військових, так і цивільних, з комбінованими важкими мінно-вибуховими травмами, опіками, онкохворих пацієнтів та пацієнтів із захворюваннями, які потребують спеціалізованого лікування.
Також Ірина Микичак зазначила, що частина полонених, окрім лікування ускладнених травм та поранень, особливо потребують психологічної підтримки та реабілітації.
«На сьогодні ще одним важливим завданням для нас є психологічна реабілітація та підтримка українських громадян. Адже збереження психічного здоров’я українців — головна умова для майбутнього відродження країни. Наслідки війни стосуватимуться як наших військовополонених, так і їхніх родин, поранених громадян, осіб, які втратили рідних або змушені залишати свої домівки, роботу та звичне щоденне життя. Через війну хтось перебував у полоні, а хтось зазнав насильства та пережив окупацію. Саме тому для того, аби допомогти людині перемогти цей біль, вистояти та пережити наслідки війни, за ініціативи першою леді України разом із МОЗ України та міжнародними партнерами формується Національна програма психічного здоров’я та психосоціальної підтримки», — зазначила Ірина Микичак.
Наразі ми працюємо над тим, аби кожен українець та українка незалежно від території чи регіону міг отримати компетентну психологічну допомогу. Аби у кожній громаді працювали спеціалізовані осередки психологічної підтримки та допомоги.
За словами заступниці міністра оборони України Ганни Маляр, нині вже проведено 24 обміни та 808 осіб повернуто з російського полону. Від початку широкомасштабного вторгнення постановою Кабміну був створений Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.
На сьогодні штаб провів 380 особистих прийомів людей, які шукали своїх безвісти зниклих родичів, та понад 3000 консультацій телефоном. Також штабом опрацьовано більше ніж 6000 запитів про статус особи. Адже люди, які сьогодні розшукують своїх родичів та друзів, мають володіти інформацією, що відбувається зі звільненими полоненими та куди звертатися за потреби.
