Новий сингл Паліндрома підняв некомфортну тему для психічно здорових людей.
Як пише liniyavtechi.com 9 червня Паліндром презентував крайній сингл перед виходом другого альбому. Новий лонгплей Степана Бурбана буде у публічному доступі 3 липня 2020 року, його назва – “Стіни мають вуха”.
Щодо синглу, який підводить нас до великого релізу: його супроводжує кліп-мультфільм. Твір зроблений у колаборації з художником Андрієм Данковичем. Він малює комікси в жанрі наукової фантастики та жахів, зокрема брав участь як автор у Comic Con International в місті Сан-Дієґо, США.
Кліп та пісня Паліндрома “Забудь” піднімають теми про ментальне здоров’я та соціалізацію психічно-хворих людей, які є, зазвичай, табуйовані у нашому суспільстві. Особливо важкою ситуація із виживанням системи психічного здоров’я є у Львові, де народився та творить музику Степан Бурбан.
Сингл своєю темою напряму сполучається із його піснею 1991. Степан написав власне трактування нового твору:
“Це історія про наївне, безкорисливе кохання, історія про безумство та щирість. Вона могла б трапитись (чи трапилась?) в одній з абсолютно однакових і непомітних людям лікарень для психічно хворих (людей з психічними вадами? Не знаю як коректно). Проте, мало хто цікавиться, що відбувається за цими сірими стінами і з якими проблемами зіштовхуються пацієнти і працівники.”
Цікаве співпадіння: саме цього року у Львові, як у всій Україні, вводиться реформа, яка фактично залишає психічно хворих людей без належної опіки. Про те, що відбувається у цій закритій від публічності сфері, ми запиталися у однієї із керівників львівських психоневрологічних медичних закладів. Далі пряма мова пані Терези Торопової, головної лікарки Обласного психоневрологічного диспансеру:
“До психічно-хворих у нашому суспільстві ставляться по-різному. Та частина суспільства, яка стикалася з такими проблемами в сім’ї або поруч, відноситься підтримуюче і толерантно, інші ж, які самі просто бояться захворіти психічно (а від цього ніхто гарантій не має), часто не мають толерантності. Ще в нашому соціумі підтримується образ лікаря-психіатра як недоумкуватого узурпатора. Тут багато робиться для підтримання міфу про психіатрію як караючу, а не допомагаючу інституцію. Поки не буде поваги до роботи психіатрів – не буде і толерантності до пацієнтів. Тому з толерантністю в нас не просто.
В Львівській області три психіатричні установи: Львівська обласна психіатрична лікарня «Заклад» у Миколаївському районі, Обласна псих. лікарня на Кульпарківській і Обласний психоневрологічний диспансер на Коциловського. Якщо ви відкриєте мою стрічку новин дворічної давності, ви побачите хроніку боротьби диспансеру проти нашого знищення.
Найбільш плачевна ситуація в Миколаєві і на Кульпарківській, там лежать хронічно хворі і ті, хто на примусовому лікуванні. По оновлених розцінках Національної служби здоров’я України, стаціонарно хворі можуть лікуватися у цих закладах до місяця, хоча, насправді, вони там лежать роками. Відповідно, грошей на лікування важкохворих пацієнтів ніхто не дає, їх просто треба випускати на вулицю.
Багато хто з них втратив соціальні зв’язки. Тим мала б займатися соціальна служба, якої в нас нема. Спочатку вона мала б зробити умови для таких людей, а потім тільки можна закривати такі відділення. Наша установа саме займається соціалізацією і лікуванням хворих. В нас є поліклініка, в яку можна звертатися при перших негараздах. Там же отримують лікування люди, які вже хворіють, і безкоштовні ліки ті, які інвалідизувалися. В нас три стаціонари, в яких пацієнтів утримують не за зачиненими дверима. Всюди з пацієнтами працюють лікарі-психологи, психотерапевти, що дають можливість повернутися їм в соціум.
Сучасні ліки дають можливість хворим залишатися в суспільстві, але ті гроші, які виділяють, не дають змоги їх купувати. В нас є всі можливості для надання якісної допомоги, але нема фінансування.
Ще є загальна проблема для всіх психлікарень, які розташовані на гарних землях в графських маєтках або будинках у центрі міста: через великий попит на такі об’єкти, психіатричні заклади залишаються без даху над головою, бо нема кому їх захистити перед забудовниками та дотичними особами”.
