У Національному музеї у Львові імені Андрея Шепицького організували майстер-клас з малювання емаллю за участю відомого українського митця Олексія Коваля. Про це 23 липня повідомив кореспондент Гал-інфо, відвідавши захід.
На честь закриття своєї експозиції в музеї Шептицького український емальєр Олексій Коваль розкрив таємниці створення своїх робіт. зокрема у коментарі для Гал-інфо він розвів таке: "Перший і найголовніший етап - це ідея. Потрібно мати певне уявлення про свій майбутній витвір. Дял цього варто накреслити приблизний ескіз у дійсному масштабі. Тобто, якщо ця пластина чи ця робота буде 50см х 50см чи 1м на 1м, то потрібно зробити відповідний малюнок на цій пластині.
Є багато різних технологій малювання емаллю, у моєму випадку другий етап: я беру тверду мідну пластину, наношу на неї малюнок. Спочатку малюнок наноситься лаком, а потім окунаю в спеціальний реактив — хлорне залізо. Там де лак є — малюнок залишається, а там, де лаку немає — виїдає. І виходить рельєф. Після того як ми намалювали, протравили, вийшов рельєф, так звані контури об'єктів, які дозволяють розділяти різні кольори. Тобто відділити червоний від синього, жовтий від білого.
Далі цю пластину повинні очистити, щоб на неї покласти емаль, тому що емаль рівномірно ляже лише на ідеально очищену пластину. Також існує багато способів як її очистити. Механічні способи, за рахунок лимонної кислоти. Ми її очищаємо і потім наноситься емаль. І вже в залежності від палітри, різних виробників запікаємо її за один раз — це найпростіший варіант. Буває, що потрібно і 20 разів, якщо якийсь складний колір чи малюнок. Пластина запікається в пічці при тепмературі від 760 до 850 градусів цельсія. І, приблизно, дві хвилини , а потім збирається і приклеюється на тверду поверхню, щоб не деформувати випадково.
Також температура тримання залежить від кольорів. Є тугоплавкі, є легкоплавкі.І тому, якщо на одній пластині, на одній роботі, є різні кольорі, спочатку плавимо тугоплавкі, а потім понижуємо. Тобто, спочатку плавимо ті, що при 850-ти, а потім ті, що при 790. Інакше - всі згорять.
За моєю технологією наступний крок - мідь очищаю, затираю її олійною чорною фарбою і полірую. Але перед тим клею на тверду поверхню, наприклад, на фанеру.
Воно вічне. Якщо його не ламати молотком, воно може зберігатись вічно. Воно боїться механічного пошкодження. Якщо воно гарно зберігається, ми бачимо прикраси і давні єгипетьські, і давньокитайські, і візантійські. Цікаво ще згадати про скіфська пектораль має бірюзову емаль і це її відрізняє від трьох копій, які існюють. На копіях бірюзової емалі немає. Точніше, блакитної емалі а не бірюзової. Тому що це не так просто відтворити. Тому що копії зроблені способом гальваніки і це не так просто відтворити.
