Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Агенція інформації та аналітики "Гал-інфо"
Слухай онлайн
Культура  |  Волинь

Музей Климентія Шептицького нагадав львів'янам про традиції святкування Вербної Неділі

Сьогодні остання неділя перед Великоднем. Українці її називають Вербною, Квітною, Шутковою або й просто Вербницею. Про це сьогодні, 12 квітня, на своїй сторінці у Facebook нагадав Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького.
Ікона - фрагмент іконостасу церкви (1508 рік, с. Стара Скварява), що є пам'яткою архітектури національного значення. Сам іконостас, створений спеціально для цієї церкви, теж є визначною пам'яткою сакрального живопису 16-17 ст. Фото ікони взято з відкритого інтернет-джерела.

Як розповів заступник директора Музеї народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького з наукової роботи Сергій Ципишев,  Євангеліє від Івана розповідає про урочистий в’їзд Ісуса до Єрусалиму: мешканці, вражені воскресінням Лазаря, вітали у цей день Сина Божого і, виказуючи йому царські почесті, встеляли шлях листям фінікової пальми. Це дерево у юдеїв є символом сили та перемоги.

"Українська традиція на заміну пальмі дібрала вербу – дерево, яке росте на наших землях і має приблизно таку ж символіку в народній свідомості. Саме цю рослину наші предки сприймали як провісника весни, а через її невибагливість та живучість – як втілення життєвої сили, родючості.

Мешканці українських міст та сіл на Вербницю традиційно несуть до церкви святити зрізані вербові гілочки. Прагнучи передати Боже благословення ближнім, сповістити про наближення світлого Великодня, а також поділитися з усіма життєвою силою верби, люди легко вдаряють один одного гілочками й примовляють:

  • Верба б’є, не я б’ю, іднині за тиждень буде Великдень!

Або ж:

  • Верба б’є, не я б’ю,за тиждень - Великдень, недалечко – червоне яєчко!

Освячене гілля вважали надзвичайно сильним апотропеєм (засобом, що відганяє нечисту силу), вірили у його цілющі властивості. Так, до прикладу, вербові бруньки давали їсти неплідним жінкам – вірили, що це сприятиме зачаттю. Гілочки упродовж року зберігали за образами на покуті як оберіг для дому та родини. Під час грози освячені галузки виставляли на вікно як захист від блискавки.

Господарі обов’язково заносили одну гілочку й до хліва – для захисту від відьом, які нібито крали молоко у корови. Із початком пасовищного сезону цією ж лозиною перший раз виганяли худобу на пашу.

Освячене вербове гілля ніколи не викидали, його тримали до наступної Вербної неділі, а тоді спалювали.

Схожі вірування були притаманні й іншим європейським народам, що сусідять із українцями", - розповів Сергій Ципишев.

Вітаємо усіх зі святом і кожного зокрема символічно б’ємо вербовою гілочкою, нагадуючи, що скоро Великдень

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.
НА ГОЛОВНУ