Сьогодні, 28 жовтня, у с. Климець, Сколівського району на Верецькому перевалі відбулися заходи, приурочені до 80-річчя проголошення незалежності Карпатської України та розстрілу карпатських січовиків, які її захищали.
Участь у заході взяла керівник апарату Львівської обласної державної адміністрації Маріанна Вільшинська.
«І Карпатська Україна і Західноукраїнська Народна Республіка, воїни УПА, Січові Стрільці - усі вони виборювали незалежність України. Коли у 90-тих ми раділи, що здобули незалежність, ворог не дрімав. Він точив нас із середини, знищував наше військо, намагався знищити нашу культуру, церкву та мову. Дякувати Богу, Україна має своїх патріотів , молодих хлопців і дівчат, які вийшли на Майдан і не захотіли більше бути в російській імперії. Їх підтримали мільйони і ворог зрозумів, що просто так Україну йому не здобути, тому пішов на нас війною. Та не врахував, що українці - це вільнолюбивий народ, який прагне бути щасливим. Сьогодні ми маємо своє військо, яке має вітання «Слава Україні!», а гімн ОУН став офіційно маршем нової української армії. Зараз ми сильні та єдині як ніколи. Наша держава стає вільною і незалежною завдяки усім вам. Ми будемо стояти до кінця і разом будуватимемо нашу країну»,- зазначила Маріанна Вільшинська.
Представники влади та громадськість поклали квіти до меморіалу січовиків Карпатської України.
Опісля, відбулось скорботне віче.
Зазначимо, на меморіальному кладовищі Січовиків Карпатської України вже спочиває 22 Герої.
Нагадаємо, 15 жовтня 2017 року урочисто відкрили Меморіальний комплекс полеглим січовикам Карпатської України.
Довідково:
1939 році на землях Закарпаття Августином Волошином було проголошено Українську незалежну державу. Військовим органом Карпатської України була мілітарна організація "Карпатська Січ".
Всередині березня 1939 р., Угорщина продовжила окупацію Закарпаття. Найбільша битва розгорнулась 15 березня на Красному полі - рівнині, що лежала на правому березі Тиси поблизу Хуста. В цьому бою загинуло близько 230 січовиків.
Як свідчать дослідження, частину захоплених в полон січовиків - вихідців з Галичини, угорці передали полякам. 17 березня 1939 року полонених колонами по 70-80 осіб привели на Верецький перевал. Наступного ранку, групами по 10-20 осіб, їх вели вздовж лінії кордону ліворуч і праворуч на півтора-два кілометри та розстрілювали в різних місцях.
Загальна кількість січовиків, розстріляних на Верецькому перевалі, могла становити від 500 до 600 осіб.
Такі дії поляків пояснюються тим, що більшість розстріляних на Верецькому перевалі галичан були членами і симпатиками ОУН, а отже – потенційними противниками польської окупаційної влади.
Тема Карпатської України ожила в часи проголошення Української незалежності. Проте, незважаючи на певні старання ентузіастів, усі місця поховань січовиків до сьогодні достеменно не встановлені.
У жовтні-листопаді 2008 р. Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Доля" провело пошук місць поховань вояків Карпатської Січі на Верецькому перевалі. Дослідження проводилися в околиці сіл Жупани Сколівського р-ну Львівської області та Верб'яж Воловецького р-ну Закарпатської області. Загальна кількість виявлених в людських останків склало 10 осіб. 14 вересня 2009 року останки бійців Карпатської Січі, виявлені біля Верб'яжа, були перепоховані.
4-6 серпня 2011 року були проведені роботи з ексгумації останків січовиків на Верецькому перевалі на території с. Лази. У результаті ексгумації виявлено 7 людських останків. 20 серпня 2011 року останки семи стрільців Карпатської України були урочисто перепоховані на меморіальному цвинтарі на Верецькому перевалі, де раніше знайшли свій спочинок десять українських героїв.
17 березня 2016 року на меморіальному кладовищі січовиків Карпатської України, біля с. Климець Сколівського району (Верецький перевал), були урочисто перепоховані ще 5 вояків, що були розстріляні у 1939 році польськими прикордонниками. Останки січовиків віднайдено та ексгумувано у 2015 році в с. Сянки на Турківщині. За свідченнями старожилів, українські вояки були закатовані польськими прикордонниками у березні, а опісля таємно поховані біля с. Сянки. У радянські часи місце поховання було забуте.
