На два дні маленьке селище на Вінниччині стало своєрідним центром військово-патріотичного виховання для дітей із двох районів області. Про це повідомили у прес-службі Командування Повітряних Сил ЗСУ.
Подібні заходи, організацією яких займається Громадська організація ʺВійськово-патріотичний клубу ʺСвійʺ, є традиційними, однак, у Мельниках проводилися вперше.
Найрізноманітніші зразки зброї, засобів індивідуального захисту, польова кухня та, навіть, спеціальне спорядження, що використовується фахівцями пошуково-рятувального забезпечення авіації Збройних Сил України. Усе це можна було потримати у руках та розібратися як воно працює. Крім того, тут розгорнули пневмотир та привезли обладнання для страйкболу. Словом, радощам дітвори не було меж.
– Ми намагалися створити всі умови, щоб захід пройшов у форматі розважально-ігрового дійства, – говорить керівник військово-патріотичного клубу ʺСвійʺ Василь Касьян. – Адже прийшли діти різного віку – від малюків до цьогорічних випускників шкіл.
Аби було цікавіше, учасників поділили на команди. Вони змагалися на влучність у пневмотирі та страйкболі, шукали солодощі на імпровізованому мінному полі, розбирали-збирали автомат на швидкість, вчилися маскувати позицію снайпера, хитрощам рукопашного бою та каталися на БРДМ. Попри те, що на майданчиках подекуди відчувалася присутність справжнього змагальницького духу, організатори не ставили за мету визначати переможців. В підсумку – подарунки отримали усі. Учасникам вручили пам’ятні жетони, фляги і каски.
– Дуже вдячний Командуванню Повітряних Сил, яке постійно сприяє проведенню подібних заходів, – говорить Василь Касьян. – Власне, без допомоги захисників неба свято не було б настільки видовищним та різноманітним. Неабияку допомогу надали і ветеранські організації Вінниччини ʺНіхто крім насʺ та Обласна асоціація ветеранів спорту і тренерів 21 сторіччя.
До слова, організатори попіклувались навіть про те, аби антураж військово-патріотичних ігор був максимально наближеним до умов справжнього полігону: харчування зі справжньої польової кухні та ночівля разом із батьками у військових наметах. Атмосфери ʺполігонної автентичностіʺ додавала й відсутність стільникового зв’язку та Інтернету. Тож і мобільні гаджети на два дні довелось відкласти.
