З початком безвізового режиму України та ЄС, було зруйновано велику частину міфів та стереотипів російської пропаганди про те, що «Украина никому не нужна в Европе», «бендеровцы не нужны ЕС» та інше. Про це пише інформаційне агентство "ГО "Західний інформаційний фронт".
На жаль, це в жодному разі не свідчить про те, що російські пропагандисти вирішили здатись. Кремлем розпочато генерування та введення в європейський та український медіапростір нового покоління міфів та стереотипів. Ці оновлені «інформаційні ін’єкції», пристосовані до актуальних змін відносин на векторі Україна-ЄС. Основними розносниками «нової інформаційної реальності» в черговий раз стають підконтрольні Росії різного роду радикальні об’єднання та сили в європейських країнах.
«Пальму лідерства» в поширенні нових «кремлівських трендів» фактично одразу ж захопили польські націоналісти та приближені до них формації.
16 червня 2017 року в інтерв’ю польській філії радіо «Супутник», заснованої міжнародним інформаційним агентством «Russia Today», відомий в РП проросійський активіст Конрад Ренкас заявив, що в ЄС на даний час занадто багато говорять про проблеми міграції з Близького Сходу, натомість забувають про загрозу, яку можуть нести українські мігранти. Беззмінний лідер організації «Повернення кресів», близький соратник і поплічник заарештованого за звинуваченнями у роботу на російські спецслужби голови партії «Змяна» Маріуша Піскорського, ймовірно одним із перших вносить в медіапростір Польщі новостворений російський міф «полякам більш близькі християни з Сирії, ніж бандерівці, які заражені нацистською ідеологією».
Голосом Конрада Ренкаса з власного пропагандистського медіа російська пропаганда доносить «підтвердження» цього нового інформаційного тренду у наступній страшилці: «Допуск двох, трьох, п’яти мільйонів українців і надання їм громадянства, а там більше заохочення їх до розміщення в близькому з Україною прикордонні Польщі, тобто на територіях, які бандерівці вважають своєю землею, окупованою Польщею, а саме в районах Перемишля, Жешува, Замосця, Холму чи Любліна, це все саботаж, це все є загрозою територіальної інтегральності польської держави».
Парадоксально, що подібні заяви здійснює особа, яка очолює громадську організацію, основною метою якої задекларовано «повернення польської власності та відбудову польської спадщини на територіях колишньої ІІ Речі Посполитої».
Щоб надати цьому всьому більше патріотичного вигляду К.Ренкас наголошує, що «ті, хто мислить інакше і вважає, що українці в Польщі потрібні, той зраджує польським державним інтересам».
Після таких заяв польського громадянина, який так палко відстоює «національні польські інтереси» очевидно за кремлівські кошти, мимоволі виникає алюзія із рядками з твору «Монархи» В.Симоненка "Диктатори, королі, імператори, Мліючи в димі хвальби, Роззявляли пащі, мов кратери, І гукали: — Ми — символ доби. — Хто не з нами, той проти Бога. — Хто не з нами, той проти всіх".
Естафету розпочату Конрадом Ренкасом підхопив молодий та амбіційний представник Національного руху Кшиштоф Босак, який 17 червня 2017 в інтерв’ю польському виданню «Super Express» висловив рішучийсупротив проти прийому в Польщі біженців з Близького Сходу та, одночасно, проти українських мігрантів-заробітчан.
На думку К. Босака, польські підприємці, які планують працевлаштовувати у себе українців, дивляться на проблему міграції через призму власних бізнес-інтересів та не замислюються над питаннями національного масштабу. Політик вважає, що в Польщі необхідно створювати відповідні умови, в тому числі піднімати заробітну плату, щоб польські заробітчани повертались на батьківщину.
Та після, здавалось б, державницької позиції стосовно потреби повернути своїх громадян, представник польського національного руху одразу ж неоднозначно охарактеризував українців. Зокрема він заявив, що він «не може погодитись із аргументом про культурну близькість українців та поляків, а сподівання на їх швидку асиміляцію в Польщі вважає помилковим».
Цікава синхронізація… Як бачимо, один із лідерів польського новітнього націоналізму Кшиштоф Босак в дещо іншій інтерпретації повторює нові інформаційні міфи озвучені Конрадом Ренкасом, за спиною якого ледь не російський триколор розвивається.
Очевидно, що про випадковість такого рефрену «інформаційних ін’єкцій» може говорити лише особа, яка до цього часу впевнена, що «русскій мір – вєршина цивілізаций».
Не залишає сумнівів, що оновлена реальність відносин у форматах ЄС-Україна, США-Україна, особливо після низки зустрічей Президента України із Президентами США та Франції, змусить кремлівських пропагандистів до генерування все нових та нових інформаційних міфів, стереотипів та псевдореалій.
Хто виступатиме розносниками цих «вірусних» інформацій?
Ймовірно тут Кремль буде використовувати весь потенціал напрацьований роками фінансування радикальних партій та угрупувань в ЄС, «експертів» підконтрольних установ, які імітують науково-дослідницьку роботу, підконтрольних медіаресурсів та окремих європейських політиків, які в той чи інший спосіб залежні від кремлівських кураторів.
