Указ президента про застосування персональних санкцій створив дивну ситуацію, коли начебто і соромно його не виконати, але не зрозуміло, як саме виконати, і, найголовніше, що трапиться, якщо не виконати. Дмитро Гадомський адвокат, CEO Axon Partners на порталі НВ Бізнес.
На допомогу інтернет-провайдерам прийшла Служба безпеки (СБУ), яка точно знає, що саме президент мав на увазі, вводячи в дію санкції. Нагадаю, указ не містить норм прямої дії. Інтернет-провайдери не розуміють, що та як їм потрібно робити, бо указ не стосується їх напряму і не встановлює для провайдерів жодних зобов’язань. Санкції стосуються лише тих компаній і фізичних осіб, які вказані в переліку.
Одразу після оприлюднення указу в мене було побоювання, що юридичний вакуум просто заповнять правоохоронні органи з їх творчим і широким тлумаченням будь-якої норми закону. Тим більше, це дуже вписується в правову культуру національного регулювання бізнесу: гучно обшукати когось, щоб інші боялися.
Так і сталося. Правоохоронці можуть обґрунтовувати свої дії тим, що, мовляв, ви – телеком-компанії – не просто не виконуєте вимоги указу, а як мінімум, фінансуєте тероризм. І, як максимум – замахуєтеся на територіальну цілісність України. Когось навіть в державній зраді намагаються звинуватити.
Тобто, якщо якісь провайдери добровільно не заблокують заборонені інтернет-ресурси з РФ, то силовики намагатимуться кваліфікувати такі непатріотичні дії різноматнітними статтями Кримінального кодексу. Які хоча й не дуже підходять, але чудово впливають на громадську думку: зрада, тероризм, шпигунство, сепаратизм.
Wnet у себе на сайті написав дисклеймер: мовляв, ми не знаємо, як потрібно виконувати указ, але будемо раді його виконати, щойно дізнаємося. Щоправда, дисклеймер у випадку із СБУ має таку саму юридичну силу, як і освячення священником московського патріархату.
Виглядає так, що у Wnet сильна юридична позиція. У своєму Фейсбуці речниця СБУ вказала, що кримінальне провадження порушене за ч. 3 ст. 110-2 Кримінального кодексу: фінансування дій... Якщо компанія просто не заблокувала доступ до ресурсів під санкціями, та не здійснювала платежі компаніям, які опинилися під санкціями, то адвокати легко зламають цю позицію. Звичайно, якщо в офісі не знайдуть наркотики чи дитячу порнографію (так трапляється).
Президентський указ викликав неоднозначну реакцію в професійних юридичних колах. Учора представник професури Київського національного університету ім. Тараса Шевченка заявив, що цей документ щодо телеком-операторів і провайдерів порушує принцип обґрунтованості та достатності. Але пам’ятаймо, що нацисти законно прийшли до влади в Німеччині. Остаточне вирішення єврейського питання так само було в рамках тогочасного законодавства: відповідало принципу законності і достатності.
Це я до того, що не можна міряти лише категоріями законності указ президента про санкції. Ми перебуваємо в стані гібридної війни. Росія на рівні закону визнана агресором. Тому пояснювати свою бездіяльність тим, що указ створив правову невизначеність, навіть якщо це дійсно так – дещо недоречно.
Як громадянин я вважаю, що телеком-компанії мали би добровільно виконати указ і заблокувати всі ресурси, які вказані в переліку. Але як адвокат я наразі не бачу, яку відповідальність провайдери можуть понести за невиконання указу.
