Сьогодні, 2 березня, на Львівщині з робочим візитом перебуває Міністр закордонних справ Павло Клімкін. У Дзеркальній залі Франкового університету міністр зустрівся з журналістами і пояснив позицію України щодо історичних конфліктів з Польщею.
Гал-інфо публікує головні тези виступу Павла Клімкіна.
"Сьогодні я приїхав до Львова, аби віддати шану українцям, які загинули під час трагічних подій у Павлокомі. Для мене це не настільки політична справа, як особиста. Я вважаю, що такі дати не можна забувати.
Те, що зараз робиться в Польщі, коли приймаються «меморіальні закони», які начебто мають визначити нашу спільну історію, – це позбавлене жодного сенсу. У нас є сміливість сказати, якою була наша історія. Я безліч разів казав нашим сусідам, що готовий разом з ними вшанувати пам'ять загиблих поляків. А чи готові ви зі мною вшанувати пам'ять загиблих українців? Якщо ви не готові, то це не людське відношення і не християнське. Це політика і створення політичних легенд про свою історію.
Я вважаю, що ми маємо розуміти історію такою, якою собі її уявляємо. Ніхто, я наголошую, ніхто не може вказувати нам, які події нашої історії ми шануємо або засуджуємо. Це виключно наше право, нас як українців. Кожна нація дивиться на свою історію через певні окуляри. Але історія, тим більше спільна, наша з поляками, має бути предметом діалогу істориків, а не політичних маніпуляцій. Тому я завжди кажу нашим польським друзям - а цей діалог має вестися саме з друзями – ми готові протягнути руку, я особисто готовий протягнути руку.
Щойно ми приїхали з Личаківського кладовища. Там ми вшанували пам'ять не лише українців, але й поляків, які трагічно загинули. Для мене був дуже емоційним момент перебування біля могили поляка, який був на Майдані і загинув у Станиці Луганській, і його мами. Це і є символ українсько-польської дружби, а не те, що якимось політичним чином хочуть встановити польські політики. Чому 10 років тому цього не було? Чому українці і поляки могли спільно вшановувати пам'ять і загиблих поляків, і загиблих українців? Тим більше, що ми всі прекрасно розуміємо – нас намагалися зіштовхнути тоталітарні режими. Спочатку це була радянська влада, потім німецька, потім знову радянські війська – вони завжди це робили. Але ми не забуваємо, які є приклади взаємодії УПА з польським підпіллям проти більшовицької армії. Ми ніколи не відмовимось від тих, хто боровся за незалежність України, що б і де б не казали, і які б аргументи не наводили.
Так, цей мій візит на Львівщину важко назвати політичним, він радше емоційний. Але звичайно, ми говоримо тут і про інші питання. Щойно детально розібрали питання того, що ми можемо зробити з Європейським Союзом. У нас наближається нова фінансова перспектива і я вважаю, що тут особлива роль належить цьому регіону (Львівщині – ред.). Говорили також про те, яким чином кордон має припинити бути кордоном, який роз’єднує, а стати таким, який об’єднує. Я вважаю, що тут є відповідальні люди, які можуть владнати весь той безлад, що відбувається навколо будівництва пунктів пропуску. Тому відповідальність і фінансові ресурси потрібно передати сюди.
Говоримо про дуже багато дат, дат непростих для нас з поляками. У нас є дуже послідовна позиція – ми ідемо вперед не лише на основі наших національних інтересів, але й на базі розуміння нашої історії. Я вважаю, що нам потрібна історична політика, відчуття і розуміння. І ми будемо послідовно до цього йти. Те, що ми поїдемо завтра в Павлокому – це не політика, це просто шана. Шана 366 українцям, яких замордували практично за добу. Кожен повинен про це пам’ятати".
Цього дня поляки вбили 366 українців у Павлокомі
