Відомий німецький публіцист-україніст Вінфрід Шнайдер-Детерс презентував у Києві свою книгу “Українські доленосні роки 2013-2019».
Про це інформує Українська літературна газета.
Презентація відбулася в Укрінформі за участі самого автора і була організована тижневиком “Міжнародний кур’єр”.
Автор окреслив основні тези своєї книги, яку присвячено подіям на Майдані та наступній війні на сході України.
Шнайдер-Детерс звернув увагу на те, що досі залишається багато запитань про події на Майдані, і вважає це “скандалом”.
“До сьогодні не встановлено, ким були снайпери, які влаштували різанину на вулиці Інститутській, і хто віддав їм наказ. Я вважаю це скандалом. Це стало приводом для гротескного ствердження, яке також поширювалося у Німеччині, що цілеспрямоване вбивство Небесної сотні було операцією під чужим прапором, тобто вуличних бійців Майдану розстріляли їхні ж люди. Без відповіді залишається також запитання про те, чому втік путінський намісник в Україні Віктор Янукович і хто віддав “Беркуту” наказ про терміновий відступ 20 лютого”, – сказав він.
Події на Майдані, що підкріплені подальшими парламентськими і президентськими виборами, публіцист вважає законною зміною влади в Україні.
“Якщо би Майдан не переміг, Україна знову потрапила б під опіку Москви. Захоплення влади патріотичною опозицією не було державним переворотом, як завзято наполягає на цьому Путін, а парламентським захопленням влади. Народне повстання було узаконено наступними парламентськими і президентськими виборами”, – підкреслив Шнайдер-Детер.
На його думку, військове втручання Росії на Донбасі з метою нібито захисту російськомовного населення можна назвати “доктриною Путіна”, яка, проте, не досягла там своєї мети.
“Путін претендує на роль Росії як держави-покровительки всіх російськомовних людей, де б вони не жили. Цю претензію можна назвати “доктриною Путіна”. Зростання протестів на Донбасі було спецоперацією російських спецслужб. Так звана “російська весна”, яку Путін намагався розпалити в Новоросії, щоб розділити Україну, не відбулася. Те, що залишилося від путінського проекту відділення – це російська зона окупації України, східної частини Донбасу, в якій Кремль встановив два маріонеткових режими”, – зазначив публіцист.
Він переконаний, що війна на Донбасі – це не братовбивча війна, як стверджує Кремль, а неоголошена російська агресія.
“Воєнний стан в Іловайську і Дебальцеве – це результат прямого втручання регулярної російської армії. Росія є безпосередньою стороною конфлікту у війні на виснаження на Донбасі. Війна на Донбасі – це російсько-українська війна, в якій Росія задіює українських бойовиків з Донбасу як допоміжні війська”, – зазначив Шнайдер-Детер.
На думку публіциста, кінцева мета Путіна в гібридній війні з Україною – повернення її на геополітичну орбіту Москви.
“Без України плани Москви про пострадянську реінтеграцію і відновлення імперії втрачають значення. Євразійський економічний союз залишається порожньою оболонкою. Для Путіна війна на Донбасі – це засіб підтримувати вогнище пожежі на повільному вогні, щоб не дати Україні заспокоїтися, спрямувати її ресурси на військові потреби та перешкодити її економічному розвитку”, – вважає експерт.
У книзі він також детально розглядає міжнародно-правові аспекти російської анексії Криму, яка, на думку автора, означала кінець системи європейської безпеки.
“Вердикт практично всіх експертів у галузі міжнародного права підтверджує: приєднання Криму до Росії було агресією, кримінальним злочином за статтею 5, параграф 1, Римського статуту Міжнародного кримінального суду”, – наголосив автор.
Робота відомого німецького україніста Вінфріда Шнайдер-Детерса “Українські доленосні роки 2013-2019” вийшла німецькою мовою в березні 2021 року в берлінському науковому видавництві Berliner Wissenschafts-Verlag і складається з двох томів: “Народне повстання на Майдані взимку 2013/2014” та “Анексія Криму і війна на Донбасі”. Всього 1560 сторінок епізодів та фактів з доленосного періоду життя України.
Уесь цей час автор перебував в Україні та став безпосереднім свідком того, що описано. Він використав величезну кількість джерел – від офіційних українських публікацій і наукових робіт до інтернет-видань та особистих бесід з учасниками подій.
